О необходимости наличия первичных документов у физического лица – предпринимателя – плательщика единого налога

Посмотреть все новости

В письме от 04.07.2016 г. № 4352/Г/26-15-13-02-15 ГУ ГФС в г. Киеве напоминает, что при заполнении налоговой декларации плательщика единого налога – физического лица – предпринимателя используются данные книги учета доходов или книги учета доходов и расходов, а их показатели в соответствии с нормами п. 44.1 ст. 44 НКУ должны быть подтверждены первичными документами, которые имеют право изучать и проверять контролирующие органы во время проведения проверок согласно п.п. 20.1.6 НКУ. Подтверждающие первичные документы составляются в соответствии с требованиями бухгалтерского учета в бумажном или в электронном виде согласно требованиям действующего законодательства. Лист Головного управління ДФС у м. Києві від 04.07.2016 р. № 4352/Г/26-15-13-02-15 Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно з ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – Кодекс). Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Кодексу фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Згідно з п. 291.4 ст. 291 Кодексу, до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена; - обсяг доходу не перевищує 5'000'000 гривень. Відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі: - 3 відсотки доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; - 5 відсотків доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (пп. 293.3.1 п. 293.3 ст. 293 Кодексу). Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп визначено ст. 292 Кодексу. Згідно пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Кодексу, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник книги (пп. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 Кодексу). Форму Книги обліку доходів (далі – Книга), порядок її ведення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за № 800/27245. Відповідно до п. 2 Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або в електронному вигляді. Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Кодексу). Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Кодексу, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності (абз. перший п. 44.3 ст. 44 Кодексу). При заповненні податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця використовуються дані книги обліку доходів або книги обліку доходів та витрат, тому їх показники у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу повинні бути підтверджені первинними документами, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно із пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон № 996). Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція – це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно зі ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996). Відповідно до ст. 5 Закону України від 22.05.2003 р. № 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" (із змінами та доповненнями, далі – Закон № 851) електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Згідно ст. 7 Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Таким чином, підтверджуючі первинні документи складаються відповідно до вимог бухгалтерського обліку та можуть бути в паперовому або в електронному вигляді згідно вимог чинного законодавства. Заступник начальника В. Варгіч