ЗАКОН УКРАЇНИ
Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11 січня 2001 року N 2213-III, від 17 січня 2002 року N 2980-III, від 3 квітня 2003 року N 662-IV, від 9 квітня 2004 року N 1678-IV, від 25 березня 2005 року N 2505-IV, від 16 червня 2005 року N 2664-IV, від 20 грудня 2005 року N 3235-IV, від 9 лютого 2006 року N 3428-IV, від 22 лютого 2006 року N 3456-IV, від 1 грудня 2006 року N 424-V, від 23 лютого 2006 року N 3483-IV, від 19 грудня 2006 року N 489-V, від 27 квітня 2007 року N 996-V, від 11 травня 2007 року N 1014-V, від 28 грудня 2007 року N 107-VI (зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
діють до 31 грудня 2008 року, зміни, внесені пунктом 26 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008), від 3 червня 2008 року N 309-VI, від 25 грудня 2008 року N 799-VI, від 15 січня 2009 року N 884-VI, від 16 квітня 2009 року N 1276-VI, від 11 червня 2009 року N 1505-VI
Окремі положення цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2009 року N 9-рп/2009)
Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
2) суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик;
(пункт 3 статті 1 у редакції 4) страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески; (пункт 4 статті 1 у редакції 5) страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
6) об'єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону; 7) часткове безробіття - вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру; 8) страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; (абзац другий пункту 8 статті 1 із змінами, внесеними застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття; (пункт 9 статті 1 у редакції
3) застраховані особи - наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття;
Закону України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
Закону України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
9) втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3)
Закону України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
|
(пункт 9 статті 1 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 11.06.2009 р. N 1505-VI)
|
власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
(пункт 10 статті 1 у редакції
Закону України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:
надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності;
(абзац третій статті 2 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;
солідарності та субсидування;
обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;
паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;
диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;
надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;
законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.
Стаття 3. Законодавство про страхування на випадок безробіття
1. Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про страхування на випадок безробіття, то застосовуються норми міжнародного договору.
3. Нормативно-правові акти щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття розробляються, реєструються і застосовуються відповідно до законодавства України.
4. З питань, що регулюються цим Законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів діють виключно на підставах, у межах та у спосіб, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Стаття 4. Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття
1. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби).
(частина перша статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
2. Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору (контракту) або закінчення строку дії цивільно-правового договору.
(абзац перший частини другої статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
Взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється Фондом на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - у тижневий строк після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.
Страхувальники, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", повинні подати заяву про взяття їх на облік як платників страхових внесків до робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Зазначені страхувальники беруться на облік не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання такої заяви.
(частину другу статті 4 доповнено новим абзацом третім
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
Страхувальники, які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, а також зазначені в абзаці третьому пункту 10 статті 1 цього Закону, набувають статусу платника страхових внесків відповідно з дня укладення цивільно-правового договору та утворення військового формування.
(частину другу статті 4 доповнено новим абзацом четвертим
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI,
у зв'язку з цим абзаци третій - восьмий
вважати відповідно абзацами п'ятим - десятим)
Роботодавці набувають статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття:
юридичні особи - з дня взяття їх на облік;
фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, - з дня укладення трудового договору (контракту) з найманим працівником;
фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - в день укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.
Повідомлення про взяття на облік роботодавця як платника страхових внесків надсилається роботодавцю наступного робочого дня з дня взяття на облік.
Зняття з обліку роботодавця як платника страхових внесків здійснюється Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - після розірвання останнього трудового договору з найманим працівником, після проведення передбачених законодавством перевірок роботодавця, звірення розрахунків з ним та проведення остаточного розрахунку.
(абзац другий частини другої статті 4 замінено сімома абзацами
згідно із Законом України від 22.02.2006 р. N 3456-IV)
Зняття з обліку страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", здійснюється за їх заявою після проведення передбачених законодавством перевірок, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
(частину другу статті 4 доповнено абзацом одинадцятим
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
3. Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.
Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Особи, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття
Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:
працюючі особи, які отримують або мають право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку;
(абзац другий статті 5 у редакції Закону
України від 23.02.2006 р. N 3483-IV)
іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
(дію статті 5 зупинено до 1 січня 2011 року згідно із
Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
Стаття 6. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги
1. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
2. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.
(частина друга статті 6 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 03.04.2003 р. N 662-IV,
від 09.02.2006 р. N 3428-IV,
від 11.05.2007 р. N 1014-V,
у редакції Закону України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
3. Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
4. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків.
(частина четверта статті 6 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
5. Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
(статтю 6 доповнено частиною п'ятою згідно із
Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
Стаття 7. Види забезпечення та соціальні послуги
1. Видами забезпечення за цим Законом є:
допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
допомога по частковому безробіттю;
матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
абзац п'ятий частини першої статті 7 виключено
(згідно із Законом
України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
|
(частина друга статті 7 у редакції
Закону України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
Стаття 71. Профілактика настання страхових випадків
При виникненні страхового ризику Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття може здійснювати заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків, у межах коштів, передбачених бюджетом Фонду на такі цілі.
До профілактичних заходів належать:
фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи;
фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи;
інші профілактичні заходи, визначені правлінням Фонду.
Порядок здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків, затверджується правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Щодо осіб, які отримують допомогу по частковому безробіттю відповідно до статей 24 - 26 цього Закону, не застосовуються профілактичні заходи, визначені у частині другій цієї статті.
(Закон доповнено статтею 71 згідно із
Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
РОЗДІЛ II
УПРАВЛІННЯ СТРАХУВАННЯМ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
Стаття 8. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
1. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
2. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
3. Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про зайнятість населення", цим Законом та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.
4. Фонд не може провадити будь-яку діяльність, крім передбаченої цим Законом та статутом Фонду.
5. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
6. Усі застраховані особи є членами Фонду.
Стаття 9. Статут Фонду
У статуті Фонду повинно бути зазначено:
найменування та місцезнаходження Фонду;
напрями діяльності Фонду;
права, обов'язки і відповідальність Фонду;
органи управління Фондом, їх права, обов'язки і відповідальність;
порядок прийняття рішень правлінням Фонду; перелік питань, рішення з яких приймаються правлінням Фонду двома третинами від загальної кількості голосів та обов'язковою більшістю голосів від кожної сторони;
порядок обрання, повноваження і відповідальність голови правління Фонду та його заступників, підстави та порядок позбавлення їх повноважень;
права, обов'язки та відповідальність членів правління Фонду, порядок їх призначення або обрання (делегування), підстави і порядок позбавлення їх повноважень та відкликання, у тому числі за рішенням органу державного нагляду;
функції виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів;
порядок здійснення правлінням Фонду контролю за діяльністю виконавчої дирекції Фонду;
джерела формування і напрями використання коштів Фонду;
порядок формування та використання резерву коштів Фонду;
порядок фінансування витрат, пов'язаних з виконанням функцій виконавчої дирекції Фонду, управлінням Фондом, розвитком його матеріальної та інформаційної бази;
порядок внесення змін до статуту Фонду;
інші положення, які стосуються діяльності Фонду.
Стаття 10. Управління Фондом
1. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
2. Управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція Фонду. До складу правління Фонду входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.
Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються профспілками, їх об'єднаннями та об'єднаннями роботодавців. Порядок делегування цих представників визначається сторонами самостійно.
3. Не може представляти сторону особа, яка не є громадянином України або має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку, а також особа, яка звільнена з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України.
4. Строк повноважень членів правління Фонду становить шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління Фонду.
Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова правління Фонду має двох заступників, які разом з головою представляють сторони.
5. Правління Фонду проводить свої засідання відповідно до затвердженого плану, але не рідше ніж один раз на квартал.
Засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому присутні від кожної сторони не менше ніж дві третини її представників.
Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загальної чисельності членів правління.
Стаття 11. Повноваження правління Фонду
1. Правління Фонду:
спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, визначає перспективні та поточні завдання Фонду;
затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду, у тому числі виконавчої дирекції Фонду;
обирає голову правління Фонду та його заступників;
розглядає кандидатури на посади керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників та дає згоду на їх призначення в установленому порядку;
дає згоду на звільнення в установленому порядку керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників, а в разі порушення ними законодавства чи статуту - вносить обов'язкове для врахування обгрунтоване подання про звільнення;
затверджує бюджет Фонду на поточний рік після встановлення Верховною Радою України розміру страхових внесків та звіт про його виконання;
затверджує структуру органів Фонду, граничну чисельність працівників, видатки на адміністративно-господарські витрати Фонду (за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері фінансів, праці та соціальної політики);
(частину першу статті 11 доповнено новим абзацом
восьмим згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
у зв'язку з цим абзаци восьмий - одинадцятий
вважати абзацами дев'ятим - дванадцятим)
затверджує порядок використання коштів з окремих видатків бюджету Фонду;
вирішує поточні питання щодо формування та використання резерву коштів Фонду;
вносить Кабінету Міністрів України пропозиції про розмір страхових внесків для подання в установленому порядку Верховній Раді України на затвердження;
вирішує інші питання діяльності Фонду відповідно до його статуту.
2. Документи нормативного характеру, які стосуються прав і обов'язків страхувальників та застрахованих осіб, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади.
Стаття 12. Виконавча дирекція Фонду
1. Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.
Керівник виконавчої дирекції Фонду входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.
Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.
2. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи:
1) здійснюють облік та ведуть реєстр платників страхових внесків;
(абзац третій частини другої статті 12 у редакції
Закону України від 22.02.2006 р. N 3456-IV)
2) провадять збір страхових внесків;
3) здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету;
4) виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків;
(пункт 4 частини другої статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
5) контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників;
(пункт 5 частини другої статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)
|
(пункт 5 частини другої статті 12 у редакції
Закону України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
|
(абзац другий частини третьої статті 16 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)
|
До коштів страхування на випадок безробіття застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
(частину третю статті 16 доповнено новим абзацом третім
згідно із Законом України від 01.12.2006 р. N 424-V,
у зв'язку з цим абзаци третій - четвертий вважати
відповідно абзацами четвертим - п'ятим)
Резерв коштів Фонду зберігається на спеціальному рахунку в уповноваженому банку України.
Резерв коштів Фонду використовується за цільовим призначенням за рішенням правління Фонду.
4. Рішення про перерахування тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитний рахунок приймає правління Фонду.
Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку визначається Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією Фонду за погодженням з правлінням Фонду.
(статтю 16 доповнено частиною четвертою
згідно із Законом України від 17.01.2002 р. N 2980-III)
5. Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку, використовується в порядку, визначеному правлінням Фонду.
(статтю 16 доповнено частиною п'ятою
згідно із Законом України від 17.01.2002 р. N 2980-III)
6. Закупівля товарів, робіт і послуг за кошти страхування на випадок безробіття здійснюється відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
(статтю 16 доповнено частиною шостою згідно
із Законом України від 16.06.2005 р. N 2664-IV)
Стаття 17. Розмір та порядок сплати страхових внесків
1. Розміри страхових внесків визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:
1) виплату застрахованим особам забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону;
2) створення резерву коштів Фонду;
3) покриття витрат Фонду у зв'язку із:
відшкодуванням Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті 20 цього Закону;
фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;
4) фінансування заходів, передбачених статтею 71 цього Закону.
(частину першу статті 17 доповнено пунктом 4
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
2. Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.
3. Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
(абзац перший частини третьої статті 17 у редакції
Закону України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків.
У разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться у пропорційних сумах.
У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.
Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються санкції, передбачені статтею 38 цього Закону.
У разі ліквідації або реорганізації роботодавець зобов'язаний провести повний розрахунок щодо сплати страхових внесків до Фонду на день ліквідації або реорганізації та звернутися за місцем здійснення його обліку як платника страхових внесків для отримання довідки про відсутність заборгованості.
(абзац шостий частини третьої статті 17 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 22.02.2006 р. N 3456-IV)
4. Особи, зазначені у частинах третій та четвертій статті 6 цього Закону, сплачують страхові внески в строки, які визначаються страховиком.
5. Страхові внески, які відповідно до цього Закону підлягають сплаті із сум виплат (доходу) за період з дня виникнення у страхувальника зобов'язання щодо взяття на облік як платника страхових внесків до дня його реєстрації в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно до цього Закону за весь зазначений період.
(статтю 17 доповнено частиною п'ятою згідно із
Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
6. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На порядок сплати цих внесків не поширюється податкове законодавство.
(статтю 17 доповнено частиною шостою згідно із
Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
Стаття 18. Звільнення від сплати страхових внесків
Від сплати страхових внесків звільняються:
застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;
застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.
Стаття 19. Порядок обчислення розміру страхових внесків
1. Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік:
для роботодавця - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошове забезпечення військовослужбовців, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату доходу (прибутку) фізичним особам за виконання робіт (послуг) за договорами цивільно-правового характеру, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;
(абзац другий частини першої статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 09.04.2004 р. N 1678-IV,
від 25.12.2008 р. N 799-VI)
для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, грошового забезпечення військовослужбовців, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;
(абзац третій частини першої статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 09.04.2004 р. N 1678-IV,
від 25.12.2008 р. N 799-VI)
для осіб, зазначених у частинах третій і четвертій статті 6 цього Закону, - у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку);
для страхувальників, які здійснюють виплату винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) згідно з цивільно-правовими угодами - у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).
(частину першу статті 19 доповнено абзацом п'ятим
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
2. Страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, грошового забезпечення військовослужбовців, з якої справляються внески до Фонду, що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
(частина друга статті 19 у редакції
Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI)
|
(частина друга статті 19 у редакції
Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
3. Роботодавці - суб'єкти підприємницької діяльності відносять страхові внески на валові витрати, суми страхових внесків виключаються з доходів працівників, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
(абзац перший частини третьої статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 09.04.2004 р. N 1678-IV)
Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного та/або місцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених на ці цілі.
Стаття 20. Відносини з цільовими страховими фондами та органами виконавчої влади
(назва статті 20 у редакції Закону
України від 15.01.2009 р. N 884-VI)
1. Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:
навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;
строкова військова служба;
здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;
(абзац п'ятий частини першої статті 22 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 23.02.2006 р. N 3483-IV)
інші поважні причини, передбачені законодавством України.
2. Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.
3. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
4. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
5. У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.
6. У разі зміни застрахованою особою місця проживання виплата допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.
(частина шоста статті 22 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.04.2009 р. N 1276-VI)
1. Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:
до 2 років - 50 відсотків;
від 2 до 6 років - 55 відсотків;
від 6 до 10 років - 60 відсотків;
понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
у подальшому - 70 відсотків.
2. Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом;
Допомога по безробіттю інвалідам із числа осіб, зазначених у частині другій статті 22, не призначається.
(частину другу статті 23 доповнено абзацом другим
згідно із Законом України від 23.02.2006 р. N 3483-IV)
3. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.
(частина третя статті 23 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
|
(частина третя статті 23 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 11.06.2009 р. N 1505-VI)
1. Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.
2. Допомога по частковому безробіттю не надається у разі, якщо працівник:
відмовився від підходящої роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем);
працює на даному підприємстві за сумісництвом;
проходить альтернативну (невійськову) службу.
(статтю 25 введено в дію на період до 1 січня 2010 року
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
Стаття 26. Розмір та тривалість виплати допомоги по частковому безробіттю
1. Допомога по частковому безробіттю працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом.
2. Допомога по частковому безробіттю надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.
(частину другу статті 26 введено в дію на період до 1 січня
2010 року згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
3. Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється підприємством за рахунок коштів Фонду.
(частину третю статті 26 введено в дію на період до 1 січня
2010 року згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
4. Підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю раніше, ніж через рік після закінчення терміну виплати допомоги по частковому безробіттю.
(частину четверту статті 26 введено в дію на період до 1 січня
2010 року згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
5. Порядок фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
(частину п'яту статті 26 введено в дію на період до 1 січня
2010 року згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
Стаття 27. Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації
1. Застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню;
Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації інвалідам із числа осіб, зазначених у частині другій статті 22, не призначається.
(частину першу статті 27 доповнено абзацом другим
згідно із Законом України від 23.02.2006 р. N 3483-IV)
2. Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.
3. Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
(згідно із Законом 1. Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму. (частина перша статті 29 із змінами, внесеними 2. У разі смерті безробітного інваліда або особи, яка перебувала на його утриманні, за вибором осіб, які здійснювали поховання, виплачується допомога на поховання за цим Законом або допомога на поховання чи відшкодування витрат на поховання за іншими законодавчими актами. (статтю 29 доповнено частиною другою згідно із (назва статті 30 із змінами, внесеними згідно ізСтаття 28. Виключена
України від 25.03.2005 р. N 2505-IV) Стаття 29. Допомога на поховання
згідно із Законом України від 23.02.2006 р. N 3483-IV)
Законом України від 23.02.2006 р. N 3483-IV) Стаття 30. Дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних
Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)
|
1. Фондом може надаватися дотація роботодавцям для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце, у розмірі витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області) в розрахунку на рік.
(частина перша статті 30 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)
|
2. Можливості та обсяги надання дотацій визначаються правлінням Фонду виходячи з фінансового стану Фонду.
3. Порядок надання роботодавцю дотації для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
(частина третя статті 30 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)
|
Стаття 31. Припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості
1. Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:
(абзац перший частини першої статті 31 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
(частину першу статті 31 доповнено новим пунктом 15
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI,
у зв'язку з цим пункт 14 вважати пунктом 16)
16) смерті безробітного.
2. Виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється з причин, передбачених частиною першою цієї статті, та у разі виключення із навчального закладу за неуспішність та порушення дисципліни.
3. Виплата допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється на період призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологах, допомоги по догляду безробітним за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
(частина третя статті 31 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
4. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.
(частина четверта статті 31 у редакції
Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI)
|
(частина четверта статті 31 у редакції
Закону України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
5. Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:
(абзац перший частини п'ятої статті 31 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів);
(пункт 1 частини п'ятої статті 31 із змінами, внесеними 2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (на 90 календарних днів);
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
3) пункт 3 частини п'ятої статті 31 виключено
(згідно із Законом України
від 25.12.2008 р. N 799-VI)
4) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю;
(пункт 4 частини п'ятої статті 31 у редакції
Закону України від 15.01.2009 р. N 884-VI)
7) пункт 7 частини п'ятої статті 31 виключено
(згідно із Законом України
від 25.12.2008 р. N 799-VI)
8) припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.
(стаття 32 із змінами, внесеними згідно із 1. Особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів. 2. Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації незастрахованим особам, зареєстрованим у встановленому порядку у державній службі зайнятості, виплачується в розмірі допомоги по безробіттю. Тривалість виплати цієї матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати. РОЗДІЛ VI
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ
Законами України від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
від 11.05.2007 р. N 1014-V,
виключена згідно із Законом України
від 25.12.2008 р. N 799-VI) Стаття 33. Виплати забезпечення іншим незастрахованим особам
3. Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується відповідно до статті 29 цього Закону.
(частина третя статті 33 у редакції
Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
4. Виплата допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється, відкладається або її тривалість скорочується відповідно до статті 31 цього Закону.
(частина четверта статті 33 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
5. Допомога по безробіттю інвалідам з числа осіб, визначених у частині першій цієї статті, не призначається.
(статтю 33 доповнено частиною п'ятою згідно із
Законом України від 23.02.2006 р. N 3483-IV)
РОЗДІЛ VII
ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
Стаття 34. Права, обов'язки та відповідальність Фонду
1. Фонд має право:
застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків;
стягувати з посадових осіб та страхувальників передбачені законом штрафи та застосовувати інші фінансові санкції за недотримання цього Закону.
2. Фонд зобов'язаний:
забезпечувати збір страхових внесків;
виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом;
вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду;
контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю;
щорічно складати звіт про результати своєї діяльності та подавати його Кабінету Міністрів України;
інформувати застрахованих осіб про результати своєї роботи через засоби масової інформації.
3. Звіт про виконання бюджету Фонду в розрізі статей витрат протягом двох тижнів після його затвердження правлінням Фонду підлягає обов'язковій публікації в офіційних друкованих виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Інформація про час і місце публічного представлення звіту оприлюднюється разом із звітом про виконання бюджету Фонду.
(статтю 34 доповнено новою частиною третьою
згідно із Законом України від 27.04.2007 р. N 996-V,
у зв'язку з цим частину третю вважати частиною четвертою)
4. Фонд несе відповідальність відповідно до законодавства України за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання забезпечення, передбаченого цим Законом.
Стаття 35. Права, обов'язки та відповідальність роботодавця
1. Роботодавець має право:
брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до цього Закону і статуту Фонду;
на судовий захист своїх прав.
2. Роботодавець зобов'язаний:
1) пункт 1 частини другої статті 35 виключено
(згідно із Законом України
від 22.02.2006 р. N 3456-IV)
абзац п'ятий пункту 3 частини другої статті 35 виключено
(згідно із Законом України
від 22.02.2006 р. N 3456-IV)
1. Застраховані особи мають право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до цього Закону.
Застраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, мають право на судовий захист своїх прав.
2. Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
(частину другу статті 36 доповнено абзацом другим
згідно із Законом України від 15.01.2009 р. N 884-VI)
3. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.
Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.
(частину третю статті 36 доповнено абзацом третім
згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)
|
4. Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.
Стаття 37. Виплата недоодержаної суми матеріального забезпечення на випадок безробіття у разі смерті безробітного
1. Суми матеріального забезпечення на випадок безробіття, що належать безробітному відповідно до цього Закону і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, виплачуються непрацездатним особам, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Такими непрацездатними особами є:
діти, які не досягли 18 років, учні та студенти (курсанти, слухачі, стажисти) очної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8 років;
неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти.
2. Батькам, дружині (чоловіку), а також членам сім'ї, які проживали разом з безробітним на день його смерті, сума недоодержаного матеріального забезпечення на випадок безробіття виплачується і в тому разі, якщо вони не належать до кола непрацездатних осіб, які перебували на утриманні померлого.
3. У разі звернення кількох осіб за належною до виплати сумою матеріального забезпечення на випадок безробіття вона ділиться між ними порівну.
4. Виплата здійснюється у разі, якщо звернення за належною до виплати сумою матеріального забезпечення на випадок безробіття надійшло не пізніше 6 місяців після смерті безробітного.
Стаття 38. Відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків
1. Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.
(абзац перший частини першої статті 38 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 22.02.2006 р. N 3456-IV)
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
(абзац другий частини першої статті 38 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 22.02.2006 р. N 3456-IV)
Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.
Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Абзац п'ятий частини першої статті 38 виключено
(згідно із Законом України
від 22.02.2006 р. N 3456-IV)
У разі ухилення страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", від взяття на облік як платників страхових внесків або несвоєчасного подання заяви до робочих органів виконавчої дирекції Фонду про взяття на облік, на них накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які підлягають сплаті за період ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
(частину першу статті 38 доповнено абзацом шостим
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
2. Абзац перший частини другої статті 38 виключено
(згідно із Законом України
від 25.12.2008 р. N 799-VI)
Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
РОЗДІЛ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року, крім статей 24 - 26, рішення про введення яких приймається, виходячи з економічних можливостей держави, щорічно Верховною Радою України під час затвердження розміру страхових внесків.
2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Установити, що:
допомога по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, призначені до набрання чинності цим Законом, виплачуються у строки і розмірах, визначених Законом України "Про зайнятість населення", до закінчення строку виплати або до припинення їх виплати відповідно до статті 30 Закону України "Про зайнятість населення";
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є правонаступником державного фонду сприяння зайнятості населення, що ліквідується;
організаційну роботу щодо формування першого правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та наглядової ради, а також проведення їх перших засідань здійснює Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення, створений відповідно до статті 17 Закону України "Про зайнятість населення".
До стабілізації економічного становища в Україні мінімальний розмір виплат, передбачених частинами другою та четвертою статті 23, статтею 29, частиною першою статті 33 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку одночасно з встановленням розміру страхових внесків виходячи з реальних можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
(пункт 3 розділу VIII доповнено абзацом згідно із
Законом України від 11.01.2001 р. N 2213-III,
абзац пункту 3 розділу VIII із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:
підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.
|
Президент України |
Л. КУЧМА |
|
м. Київ |
|