Працівника А. було переведено виконувачем обов'язків директора з економіки «до укомплектування штату». Чи існує така форма тимчасового переведення, тим паче, що схожа ситуація може існувати досить довго – інколи й роками? Чи узгоджується тимчасове переведення працівника на вакантну посаду з вимогами роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва», в якому сказано: «Призначення працівника виконувачем обов'язків на вакантну посаду не допускається. Це можливо лише на посаду, призначення на яку здійснюється вищим органом управління. У цьому випадку керівник підприємства зобов'язаний не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття працівника на роботу подати у вищий орган управління документи для його призначення на посаду. Цей орган у місячний термін з дня отримання документів повинен розглянути питання і повідомити керівника про результати.
Якщо не затверджено працівника, висунутого на керівну посаду із резерву цього підприємства, установи, організації, йому має бути надана робота відповідно до кваліфікації і оплати не нижча тієї, яку він виконував до призначення на нову посаду».
У нашому випадку працівник А. пропрацював виконувачем обов'язків директора з економіки один рік. При цьому через місяць після призначення в наглядову раду були відправлені документи на його затвердження на посаді. Жодного рішення не було прийнято.
Через рік наказом по підприємству зі встановленням двомісячного строку випробування на цю посаду призначається інша людина, а колишній виконувач обов'язків директора з економіки наказом по підприємству «переміщується» на колишню посаду. Формулювання наказу: «…виконувачеві обов'язків директора з економіки приступити до виконання обов'язків економіста за основним місцем роботи…» Чи правомірні такі дії?
Чи існують кадрові накази зі словом «приступити» і як правильно оформити переведення на основне місце роботи?
Питання про призначення виконувачем обов'язків за певними посадами для загального кола працівників законодавством України не врегульовано. Разом з тим в абз. 1 п. 2 роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/391 (далі – Роз'яснення) йдеться про те, що призначення працівника виконувачем обов'язків за вакантною посадою не допускається. Таке можливо лише за посадою, призначення на яку здійснюється вищим органом управління. Керівник підприємства, установи, організації (далі – підприємство) зобов'язаний не пізніше місячного строку з дня прийняття працівника на роботу надати документи для його призначення на посаду до вищого органу управління. Цей орган в місячний строк з дня отримання документів повинен розглянути питання і повідомити керівникові про результати.
|
Отже, можна дійти висновку, що призначення працівника виконувачем обов'язків можливе до затвердження його на цій посаді вищим органом управління на строк не більше двох місяців. Якщо ж працівник виконує обов'язки більше двох місяців, є підстави вважати, що він затверджений на цій посаді, хоча відповідного документа й не було видано. Про це свідчить і судова практика. Тобто в нашому випадку питання про переведення працівника на попередню посаду економіста після виконання ним протягом року обов'язків директора з економіки є спірним. У разі його звернення до суду з позовом про поновлення на посаді директора з економіки суд може задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Роз'яснення, якщо незатверджений працівник висунутий на керівну посаду з числа резерву підприємства, йому згодом має бути надана робота за кваліфікацією і оплатою не нижча тієї, яку він виконував до призначення на нову посаду. Тобто необов'язково працівник має повернутися саме на посаду, яку він раніше обіймав, тим паче, що ця посада не завжди може бути вільною.
Слід зазначити, що спеціальними законами України встановлено порядок призначення окремих категорій працівників виконувачем обов'язків за певними посадами, зокрема Законом України «Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» від 10.12.97 р. № 709/97-ВР (далі – Закон № 709). Згідно з абз. 1 ст. 1 цього Закону в разі звільнення (відставки) особи, яку призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України, або особи, яку призначає на посаду Верховна Рада України за поданням Президента України, обов'язки звільненої особи тимчасово, але не більше одного місяця виконує перший заступник (у разі його відсутності – заступник) цієї посадової особи, призначений конституційно легітимною особою. А відповідно до ст. 3 Закону № 709 у разі ненадання згоди Верховною Радою України на призначення на посаду запропонованої Президентом України кандидатури або відхилення нею кандидатури, поданої Президентом України для призначення на посаду, Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України не пізніш як у двотижневий строк з дня прийняття Верховною Радою України відповідного рішення нову кандидатуру. У цьому випадку особи, зазначені у ст. 1 Закону № 709, продовжують тимчасово виконувати покладені на них обов'язки, але не більше одного місяця.
Відповідно до частини 3 ст. 39 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року № 2984-III (далі – Закон № 2984) власник (власники) новоствореного вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає на умовах контракту виконувачем обов'язків керівника вищого навчального закладу на термін до проведення виборів керівника вищого навчального закладу, але не більше ніж на два роки.
Згідно з частиною 4 ст. 40 Закону № 2984 керівник вищого навчального закладу, в якому створено новий факультет, призначає на умовах контракту виконувачем обов'язків керівника цього факультету на термін до проведення виборів керівника факультету, але не більше ніж на один рік.
На практиці призначають працівника виконувачем обов'язків до перемоги в конкурсі, коли відповідно до законодавства, зокрема постанови Кабінету Міністрів України «Про проведення конкурсного відбору керівників державних суб'єктів господарювання» від 03.09.2008 р. № 777, на таку посаду призначають лише за результатами конкурсного відбору. Згідно із зазначеною постановою тривалість конкурсного відбору не може перевищувати 45 календарних днів.
Тимчасові переведення на іншу роботу можливі не лише у разі призначення виконувачем обов'язків за певними посадами, а й у випадках виробничої необхідності чи в інтересах працівника, зокрема, для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей (частини друга і третя ст. 33 КЗпП України), у разі простою (частина друга ст. 34 КЗпП), переведення на легшу роботу (ст. 170 КЗпП), переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 178 КЗпП), тощо. Відповідно до частини першої ст. 33 КЗпП тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, допускається лише за його згодою.
Вчинення запису до трудової книжки про тимчасове переведення працівника на іншу роботу Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58, не передбачено.
Після закінчення строку тимчасового переведення працівник має бути переведений на попередню (основну) посаду (роботу). Однак законодавство не регламентує порядку такого переведення. Якщо в наказі (розпорядженні) про тимчасове переведення зазначено конкретний строк такого переведення, то, на нашу думку, згода працівника на поновлення його на основній посаді (роботі) за трудовим договором не потрібна, оскільки така згода випливає зі змісту наказу (розпорядження) про тимчасове переведення. Строк тимчасового переведення може визначатися певною датою, певним періодом чи певною подією.
Зміст наказу (розпорядження) про переведення працівника з тимчасової на постійну роботу законодавством не встановлений. Він може бути довільним. Як правило, у преамбулі зазначається: «У зв'язку із закінченням строку тимчасового переведення…», у першому пункті: «Перевести такого-то працівника на основну роботу (посаду) таку-то за трудовим договором». Цей пункт може містити і формулювання: «Приступити до виконання обов'язків за основною роботою (посадою) такою-то».
|
Микола Бойко |
Доцент Інституту післядипломної |