ЯК ПРОАНАЛІЗУВАТИ ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

"Податкове планування"

№ 12, від 30 грудня 2009 р.

Тетяна Коношенкова

к. е. н., аудитор

Показники ліквідності та платоспроможності, поряд з показниками прибутковості (рентабельності) та деякими іншими, належать до найважливіших показників фінансового стану підприємства.

На фінансові результати підприємства впливає багато пов'язаних між собою факторів. Саме тому для аналізу використовується система абсолютних і відносних показників, а також фінансових коефіцієнтів, які відображають стан справ для різних категорій користувачів.

Визначення фінансових коефіцієнтів ґрунтується на співвідношенні між окремими статтями фінансової звітності. Загальна методика аналізу цих коефіцієнтів полягає у їх порівнянні із теоретично обґрунтованими величинами, середньогалузевими нормами або аналогічними даними підприємства за попередні роки.

Показник ліквідності характеризує спроможність підприємства виконувати свої поточні зобов'язання за рахунок оборотних активів. Загалом підприємство вважається ліквідним, якщо його оборотні активи перевищують поточні зобов'язання. Однак таке перевищення само по собі не дає повної картини, оскільки рівень ліквідності може бути різним. Тому використовується система фінансових коефіцієнтів, які відображають співвідношення даних за певними статтями балансу та інших форм фінансової звітності.

1. Коефіцієнт загальної ліквідності (К1) визначає ступінь покриття поточних зобов'язань оборотними активами:

Цей коефіцієнт іноді називають коефіцієнтом покриття. Він показує, скільки грошових одиниць (тис. грн.) оборотних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо значення коефіцієнта К1 менше від одиниці, це свідчить про високий фінансовий ризик, оскільки у підприємництві готівкові кошти важливіші, ніж прибуток. Низький рівень загальної ліквідності може бути наслідком труднощів у збуті продукції, поганої організації матеріально-технічного постачання тощо.

Високий рівень ліквідності підприємства є позитивним фактором для кредиторів і потенційних інвесторів. Однак якщо значення К1 перевищує три (дуже високий рівень), потрібен ретельний аналіз, оскільки це може означати, що надлишкові фінанси перетворюються на зайві оборотні засоби. Останнє зумовлює погіршення показників ефективності використання активів. Крім того, залучення надлишкових фінансів може потребувати додаткових витрат на виплату процентів. Тому необхідно проаналізувати фінансову структуру підприємства для підтвердження (чи спростування) того, що підприємство, наприклад, має надто багато відносно дорогих фінансів (довгострокових кредитів і акціонерного капіталу) і недостатньо дешевих (короткострокових кредитів і позик).

Теоретично обґрунтована величина К1 = 2, однак для деяких сфер бізнесу прийнятне значення цього коефіцієнта може коливатись від 1,1 до 2,5.

2. Коефіцієнт проміжної ліквідності (К2) визначає ступінь покриття поточних зобов'язань оборотними активами без урахування товарно-матеріальних запасів:

Цей коефіцієнт визначає спроможність підприємства виконувати свої поточні зобов'язання за рахунок високоліквідних (легко конвертованих у гроші) активів (відповідають таким статтям балансу, як векселі одержані (рядок 150); дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за чистою реалізаційною вартістю (рядок 160); дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (рядок 170), за виданими авансами (рядок 180), з нарахованих доходів (рядок 190), із внутрішніх розрахунків (рядок 200); інша поточна дебіторська заборгованість (рядок 210); поточні фінансові інвестиції (рядок 220); грошові кошти та їх еквіваленти в національній (рядок 230) та іноземній (рядок 240) валютах; інші оборотні активи (рядок 250). Коефіцієнт проміжної ліквідності доповнює інформацію, отриману за допомогою коефіцієнта загальної ліквідності, оскільки останній не дає уявлення про якісний склад тих оборотних активів, які є джерелом покриття поточних зобов'язань.

Коефіцієнт проміжної ліквідності показує, чи спроможне підприємство у разі падіння його товарообігу покрити свої зобов'язання перед кредиторами. Саме тому цей коефіцієнт ще називають коефіцієнтом "кислотного тесту" або миттєвим показником.

Теоретично оптимальна величина К2 = 0,7 - 1,0, однак вона може бути значно меншою, тому її треба порівнювати з галузевими нормами. Високе значення К2 (більше від одиниці) є ознакою низького фінансового ризику і добрих можливостей для залучення додаткових фінансів.

За умови рівності показників загальної ліквідності двох підприємств кращий фінансовий стан матиме те з них, у якого частка коштів і короткострокових цінних паперів в оборотних активах буде більшою.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К3) визначає ступінь покриття поточних зобов'язань поточними фінансовими інвестиціями і коштами та їх еквівалентами:

Теоретично обґрунтована величина К3 = 0,25 - 0,5.

Різні коефіцієнти ліквідності дають інформацію про фінансову стійкість підприємства для різних категорій користувачів. Так, коефіцієнт проміжної ліквідності становить значний інтерес для банків та інших кредитних установ, а коефіцієнт абсолютної ліквідності — для постачальників товарів (робіт, послуг) та фінансових аналітиків підприємства.

4. Середній період погашення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (К4) визначає здатність підприємства у разі необхідності мобілізувати живі гроші на рахунок. Чим швидше підприємство зможе одержати гроші від дебіторів, тим кращий його фінансовий стан. При розрахунках цього показника припускається, що у році 360 днів. Середній період погашення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги вимірюється в днях і характеризується відношенням дебіторської заборгованості за чистою реалізаційною вартістю до одноденної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що не враховує покупки, оплачені на місці:

Інформацію про річний дохід (виручку) від реалізації можна отримати за показниками звіту про фінансові результати за відповідний рік і визначити як різницю між рядком 010 "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" (за мінусом доходів від реалізації, оплачених на місці) та рядком 030 "Інші вирахування з доходу".

Коефіцієнт К4 показує, який у середньому час займає повернення коштів за дебіторською заборгованістю, тобто середній строк комерційного кредиту, який надає підприємство своїм діловим партнерам. Величина К4 істотно залежить від операційного циклу підприємства (наприклад, для наукомісткої та капіталомісткої продукції операційний цикл може тривати більше одного року і тоді високе значення К4 можна вважати обґрунтованим). У загальному випадку висока частка дебіторської заборгованості свідчить про недоліки в контролі за надходженням платежів або проте, що підприємство має проблеми зі збутом продукції. Низьке значення К4 свідчить про швидку оборотність та ефективне управління комерційними кредитами.

Величину середнього періоду погашення дебіторської заборгованості треба оцінювати у порівнянні з іншими показниками. Так, якщо К4 = 40 днів, а згідно з договорами встановлений строк оплати 30 днів, то це означає, що підприємству необхідно переглянути умови розрахунків з покупцями. У разі встановленого строку оплати протягом 60 днів значення К4 = 40 днів показує, що підприємство ефективно працює з клієнтами.

Слід зауважити, що середній період погашення дебіторської заборгованості не відображає розподілу грошових надходжень. Якщо у двох підприємств однаковий річний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (без урахування доходів, оплачених на місці) та однакова сума дебіторської заборгованості (наприклад, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги на кінець року дорівнює 100 тис. грн.), то й середній період погашення для обох підприємств буде однаковий.

Аналогічним чином можна визначити та проаналізувати середній період погашення іншої поточної дебіторської заборгованості, яка відображається у рядках 170 - 210 активу балансу та відповідно у рядку 950 Приміток до річної фінансової звітності.

5. Оборотність матеріальних запасів (К5) так само, як і середній період погашення дебіторської заборгованості, визначає активність підприємства щодо можливостей мобілізації коштів. Цей показник важливий для підприємства, оскільки запаси найменш ліквідні серед оборотних активів.

Оборотність матеріальних запасів вимірюється в днях і визначається відношенням суми матеріальних запасів до одноденної чистої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):

Чистий дохід (виручка) від реалізації визначається за показниками звіту про фінансові результати за відповідний рік як сума за рядком 035.

За допомогою цього коефіцієнта встановлюється кількість днів, за які відбувається один оборот матеріальних запасів. Низькі значення К5 свідчать про задовільний стійкий попит на продукцію підприємства й вважаються ознакою ефективного використання запасів. Однак іноді низьке значення К5 може свідчити проте, що підприємство не має достатньо запасів внаслідок того, що виробляє недостатньо продукції або не може їх поповнити. У такому разі низьке значення К5 насправді означає незадовільний рівень планування або контролю запасів.

Остаточну оцінку цього коефіцієнта можна дати за наслідками порівняння його величини з середньогалузевими нормами або з аналогічними показниками інших підприємств подібного профілю.

Для отримання точніших результатів у чисельнику формули можна використати середню величину запасів за рік (середнє арифметичне значення запасів на початок і кінець року).

6. Коефіцієнт маневреності власних коштів (К6) характеризує відношення чистих оборотних активів до власного капіталу підприємства:

Цей коефіцієнт показує частку власного капіталу в такій формі, яка дозволяє вільно ним оперувати, збільшуючи закупівлю сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, змінюючи номенклатуру товарів, купуючи додаткове устаткування, здійснюючи інвестиції в інші підприємства. Величина К6 дає інформацію про фінансову незалежність підприємства, його спроможність не стати банкрутом у разі тривалого технічного переоснащення або труднощів зі збутом продукції. Високий коефіцієнт К6 певною мірою знижує ризик, пов'язаний з наявністю застарілих (чи таких, що швидко старіють) виробничих машин та обладнання.

Показник платоспроможності характеризує спроможність підприємства виконувати зовнішні (поточні і довгострокові) зобов'язання, використовуючи свої активи. Він вимірює фінансовий ризик, тобто ймовірність банкрутства. У загальному випадку підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують зовнішні зобов'язання, причому чим більше це перевищення, тим вища платоспроможність.

Для докладного вимірювання показника платоспроможності використовується система фінансових коефіцієнтів, що відображають співвідношення між даними окремих статей балансу та інших форм фінансової звітності.

7. Коефіцієнт автономії (К7) показує частку власного капіталу в загальній вартості активів підприємства:

Високе значення К7 свідчить про мінімальний ризик і можливості для залучення додаткових коштів. Зміни цього коефіцієнта можуть свідчити також про розширення чи скорочення діяльності підприємства (його ділової активності).

8. Коефіцієнт структури джерел фінансування (К8) показує співвідношення власного капіталу підприємства в його загальних зобов'язаннях перед кредиторами:

Теоретично обґрунтованим вважається значенням К8 = 2,0, за якого 33% загального фінансування здійснюється за рахунок позикових коштів.

9. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами (К9) показує фінансове співвідношення власних і позикових оборотних коштів підприємства:

Граничне значення для визнання підприємства неплатоспроможним — К9 = 0,1.

10. Коефіцієнт заборгованості (К10) характеризує величину співвідношення довгострокових зобов'язань до власного капіталу:

Низький коефіцієнт характеризує низький ризик банкрутства й прийнятну платоспроможність.

Підприємства, які мають стабільну виручку за послуги, можуть мати вище значення К10, тоді як підприємства, в яких виручка може коливатись, як правило, мають нижчі значення.

Якщо прибутки підприємства знижуються (наприклад, внаслідок загального економічного спаду), великі суми боргу призводять до неспроможності підприємства сплачувати проценти за борги.

За таких умов підприємству потрібно проводити консервативну політику для залучення фінансів і здійснювати додаткові випуски простих акцій, на які у періоди спаду ділової активності не обов'язково сплачувати дивіденди.

11. Коефіцієнт кратності процентів (К11) характеризує спроможність підприємства сплатити проценти за свої борги і визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до суми виплачуваних процентів за рік:

Цей коефіцієнт показує, чи достатньо покриває проценти за борги прибуток від операційної діяльності.

Високе значення К11 означає можливість повернення кредитів і низьку ймовірність неплатоспроможності (банкрутства).

Небезпека, пов'язана з низьким коефіцієнтом К11, знижується завдяки тому, що джерелом покриття процентів можуть бути надходження коштів за рахунок амортизації необоротних активів. Коефіцієнт кратності процентів не можна вважати досконалим, оскільки у знаменнику формули не враховуються інші фіксовані платежі (повернення основного боргу, дивіденди на привілейовані акції тощо).

Застереження щодо аналізу показників ліквідності та платоспроможності підприємства

Наведені вище фінансові коефіцієнти і показники дають лише частину необхідної інформації для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства. Для повної картини слід враховувати й інші, зокрема показники ризиків.

Крім того, порівняння значень фінансових коефіцієнтів іноді призводить до помилок. Це можуть бути:

— неврахування методів обліку запасів, методів нарахування амортизації необоротних активів, інфляційних процесів при визначенні вартості оборотних та необоротних активів підприємства;

— неправильне віднесення до галузі внаслідок того, що підприємство виробляє різноманітні товари;

— формування середньогалузевих нормативів на підставі даних тільки певних груп підприємств (наприклад, в основному малих або тільки великих підприємств);

— маніпулювання даними внаслідок зміни призначення платежів, продажу активів, заниження витрат на відновлення активів;

— різні інтерпретації та методи складання фінансових звітів, що може спотворювати справжній стан справ на підприємстві.

При аналізі ліквідності та платоспроможності підприємства слід на це зважати.