Юридичні особи: сплата податку з власників транспортних засобів

Автомобільний транспорт надійно увійшов у наше життя, так що практично кожне підприємство має на балансі автомобіль, орендує його або користується послугами автоперевезень інших підприємств. Автомобіль давно став незамінним помічником у бізнесі, а іноді – й основою підприємницької діяльності. Сьогодні немає такого підприємства, яке у господарський діяльності не використовує транспортні засоби. Однак наявність «чотириколесного помічника» пов'язано з обов'язком сплати податку з власників транспортного засобів (далі – транспортного податку).

Крім того, наближається час подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 р., а тому читачам, у яких є на балансі транспортні засоби, не зайвим буде нагадати основні моменти його нарахування та сплати. Тим, хто щойно придбав певні засоби пересування, також доречно знати про існування такого податку.

Минулий 2009 рік виявився досить непростим і неспокійним як для фізичних осіб – власників транспортних засобів, так і для юридичних осіб, а особливо – головних бухгалтерів, які не встигали за змінами у законодавстві. Втім, про все, що стосується сплати транспортного податку в 2010 р., читайте у цьому номері.

 

Особливості оподаткування транспортним податком юридичних осіб у 2010 році

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.91 р. № 1963-XII (і змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 1963-XII) платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (рис. 1) – це, зокрема, підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які є об'єктами оподаткування (рис. 2).

  

Рис. 1 

  

Рис. 2 

Зі змісту наведених положень випливає, що законодавець визначає суб'єкта сплати транспортного податку виключно як власника об'єкта оподаткування, за яким зареєстровано такий об'єкт оподаткування. При цьому не будуть суб'єктами сплати транспортного податку особи, які не мають зареєстровані згідно з чинним законодавством транспортні засоби або користуються та/або розпоряджаються об'єктами оподаткування, зареєстрованими на інших осіб. Таким чином, особи, які є орендарями, лізингоотримувачами, держателями застави (заставодержателями) з правом користування, та інші користувачі транспортних засобів не є платниками податку.

У ст. 1 Закону № 1963-XII важливе значення мають формулювання «зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством», «перша реєстрація в Україні» та «власні транспортні засоби». Відповідно до цієї статті платниками транспортного податку є іноземні юридичні особи, а також юридичні особи та громадяни України. При цьому з них сплачують податок лише ті, які відповідають усім нижченаведеним умовам:

мають зареєстровані транспортні засоби1 або здійснюють їх державну реєстрацію в Україні згідно з чинним законодавством;

(1 Державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для реєстрації, звірянням і за потреби – дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.) 


ці транспортні засоби перебувають у власності;

відповідно до ст. 2 Закону № 1963-XII ці транспортні засоби є об'єктами оподаткування.

 

Правові основи державної реєстрації транспортних засобів в Україні

Для наземного транспорту основні правові та соціальні принципи організації дорожнього руху, організації та експлуатації автомобільного транспорту визначаються Законами України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 3353-XII) та «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону № 3353-XII (ст. 34) державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично­дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції МВС України, а Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. № 1388 (зі змінами та доповненнями, за текстом – Порядок № 1388). Правила проведення технічного огляду колісних транспортних засобів, зареєстрованих підрозділами Державтоінспекції, встановлено Порядком проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. № 606.

Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція МВС України.

Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, житлово­комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично­дорожній мережі загального користування, здійснюють:

транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, – уповноважений орган Міноборони України;

великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів – уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Порядок реєстрації та обліку транспортних засобів, що здійснюється територіальними органами Держгірпромнагляду, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 р. № 8);

трамваїв і тролейбусів – уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань житлово­комунального господарства;

перегонових і спортивних транспортних засобів – уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань спорту;

тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів – уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики (Порядок реєстрації та обліку транспортних засобів, що здійснюється органами Держтехнагляду, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 р. № 694).

Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Щодо водних транспортних засобів, то порядок їх обліку та реєстрації здійснюється відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України від 23.05.95 р. № 176/95-ВР (зі змінами та доповненнями) у порядку, розробленому на виконання ст. 26 зазначеного Кодексу та Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.97 р.  № 1069 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з чинним порядком ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України загальне керівництво та контроль за реєстрацією і веденням обліку суден в Україні здійснює Інспекція Головного державного реєстратора флоту (далі – Інспекція), яка входить до сфери управління Мінтрансзв'язку України.

Керівництво та контроль за реєстрацією і веденням обліку риболовних суден здійснюється Держкомрибгоспом України.

Державну реєстрацію суден в Україні (крім військових кораблів та суден, катерів, шлюпок та інших плавучих засобів, які належать будь-якому судну, спортивних суден, перелік видів яких затверджено Мінсім'ямолодьспорт України за погодженням з Мінтрансзв'язку України, та веслових суден, що використовуються без двигуна, довжиною до 2,5 м) відповідно до цього порядку здійснюють:

морських суден – капітани морських портів;

річкових суден та суден, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством, – Інспекція;

риболовних суден, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством, – Держкомрибгосп України, який є органом державної реєстрації.

Реєстрація торговельних суден здійснюється в морських портах, перелік яких визначається Мінтрансзв'язку України. Реєстрація риболовних суден, що підлягають нагляду класифікаційним товариством, здійснюється в будь-якому морському рибному порту.

Реєстрація судна в Україні полягає у внесенні відомостей про нього до Державного суднового реєстру України або Суднової книги України та отриманні цим судном свідоцтва про право плавання під Державним прапором України.

Включення морських торговельних суден до Державного суднового реєстру України здійснюється виключно капітанами морських портів за погодженням з Інспекцією, а риболовних суден – за погодженням з Держкомрибгоспом України та Інспекцією.

Внесення річкових суден до Державного суднового реєстру України здійснюється безпосередньо Інспекцією.

Реєстрації у Державному судновому реєстрі України підлягають:

а) пасажирські, наливні судна, судна, призначені для перевезень небезпечних вантажів, а також буксири незалежно від потужності головних двигунів і валової місткості;

б) самохідні судна, у тому числі риболовні, не зазначені в пп. «а» цього пункту, з потужністю головних двигунів 55 кВт і більше;

в) судна, не зазначені в підпунктах «а» і «б» цього пункту, валовою місткістю 80 одиниць і більше.

Реєстрація торговельних суден у Судновій книзі України здійснюється капітанами морських портів, Інспекцією, а риболовних суден – Укрдержрибгоспом та капітанами морських рибних портів.

У Судновій книзі України реєстрації підлягають інші судна, не описані вище.

Термін «власні транспортні засоби», який вживається у ст. 1 Закону № 1963-XII, означає транспортні засоби, що належать юридичним і фізичним особам на підставі права власності, а юридичним особам державної форми власності – на підставі права господарського відання або права оперативного управління.

Якщо відповідно до ст. 1 цього Закону будь-яка особа має транспорті засоби, які не є її власністю, наприклад, отримані в оренду, то платником податку буде орендодавець, а орендар за повноту та своєчасність сплати податку ніякої відповідальності не несе. Він несе відповідальність згідно з угодою оренди.

Наземний або водний транспортний засіб реєструється за письмовою заявою власника на підставі документів, що підтверджують правомірність його придбання або право власності.

Такими документами, що підтверджують право власності транспортного засобу, зокрема, можуть бути:

довідки­рахунки, видані суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби;

договори купівлі-продажу, міни, дарування, в тому числі угоди, укладені на товарних біржах, та інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб;

свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, доручення та інші документи, посвідчені або видані в установленому порядку;

договори лізингу та застави майна, акти приймання-передачі, видані підприємством-виробником або підприємствами, що переобладнали транспортний засіб;

квитанції до прибуткового касового ордера, накладні, приймально-здавальні акти, видані підприємством, організацією або установою, платіжні доручення, квитанції банку;

рішення уповноваженого органу про відчуження транспортного засобу, акт технічного огляду, документи, що підтверджують реалізацію на аукціоні (для державної та комунальної власності), нотаріально посвідчені угоди;

реєстраційні свідоцтва з відміткою про зняття з обліку за місцем попередньої реєстрації для транспортних засобів, що були в експлуатації;

копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичної чи фізичної особи, яка визнається власником транспортного засобу, його марки, моделі, року випуску, а також ідентифікаційних номерів вузлів та агрегатів;

довідка органу соціального захисту населення, який виділив автомобіль або мотоколяску;

посвідчення митного органу про реєстрацію транспортного засобу або його вузлів і агрегатів, що мають ідентифікаційні номери, в підрозділах ДАІ – для фізичних осіб, вантажна митна декларація – для юридичних осіб або належним чином оформлені довідка­рахунок та вантажна митна декларація (засвідчена митним органом копія) – для фізичних та юридичних осіб.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації й зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводяться.

 

Об'єкти оподаткування

Об'єкти оподаткування відповідно до ст. 2 Закону № 1963-XII визначаються згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (рис. 2).

В Україні для цілей класифікації (кодування) товарів використовують товарну номенклатуру Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 р. № 2371-III (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 2371-III). Товарна номенклатура Митного тарифу України включає опис всіх фізичних (рухомих) товарів. Кожний вид реального рухомого товару може бути віднесений до певного класифікаційного угруповання Товарної номенклатури. Товарів, які не піддаються класифікації, не існує. 

Митний тариф України складається з 21 розділу і містить кодування таких товарів, як живі тварини, мінеральні продукти, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них, каучук, гума, взуття, механічне обладнання, зброя тощо. Транспортні засоби, устаткування та пристрої, пов'язані з транспортом, визначено у розділі XVII Митного тарифу. Відповідно до ст. 2 Закону № 1963-XII об'єктами оподаткування є окремі транспортні засоби, зазначені в товарних позиціях товарної групи 87 «Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання» та невелика кількість водних транспортних засобів товарної групи «Судна, човни та інші плавучі засоби».

Товарна група 87 «Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання» містить такі 16 товарних позицій, з яких до об'єктів оподаткування належать тільки транспортні засоби, що входять до товарних позицій 8701 – 8705 та 8711.

Звичайно, не оподатковуються транспортні засоби, які не входять до цих товарних позицій цієї товарної групи, такі, наприклад, як танки та інші бойові самохідні броньовані транспортні засоби, з озброєнням чи без озброєння та частини таких транспортних засобів, причепи та напівпричепи, інші несамохідні транспортні засоби, їх частини. Це саме стосується і транспортних засобів, які за своїм типом класифікуватимуться у товарних позиціях групи 84 «Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини», наприклад 8427 «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням, використовувані на підприємствах», 8429 «Самохідні бульдозери з неповоротним та поворотним відвалом, грейдери, планувальники, скрепери, механічні лопати, екскаватори, одноківшові навантажувачі, трамбувальні машини та дорожні котки», або в інших товарних позиціях групи 84 «Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини».

Група 89 УКТ ЗЕД містить такі види суден та інших плавзасобів:

8901 – судна круїзні, екскурсійні пароми, вантажні судна, баржі та інші плавучі засоби для перевезення пасажирів чи вантажів;

8901 10 – судна круїзні, екскурсійні та аналогічні судна, призначені переважно для перевезення пасажирів; пароми всіх типів;

8901 20 – танкери;

8901 30 – судна рефрижераторні, крім тих, що класифікуються в субпозиції 8901 20;

8901 90 – інші вантажні та вантажо-пасажирські судна;

8902 00 – судна риболовні; плавучі бази та інші плавучі засоби для переробки і консервації рибних продуктів;

8903 – яхти та інші плавучі засоби для відпочинку чи спорту; гребні човни і каное;

8903 91 – яхти і судна парусні з допоміжним двигуном чи без нього;

8903 92 – човни моторні й катери, крім човнів з підвісним двигуном;

8903 99 – інші човни;

8904 00 – буксири і судна­штовхачі;

8905 – маяки плавучі, сигнальні судна, земснаряди, плавучі крани та інші спеціалізовані плавучі засоби; доки плавучі; плавучі й навантажувальні платформи (для буріння й експлуатації свердловин);

8905 10 – земснаряди;

8905 20 000 – платформи плавучі й навантажувальні (для буріння чи експлуатації нафтових і газових свердловин), шт.;

8905 90 – інші.

Як зазначено у ст. 2 Закону № 1963-XII, лише невелика кількість позицій УКТ ЗЕД підлягає оподаткуванню транспортним податком, тобто такі плавзасоби, як круїзні, екскурсійні судна, пароми, вантажні судна, баржі, танкери, рефрижератори, судна риболовні, буксири, цим податком не оподатковуються.

 

Ставки та зарахування податку

Ставки податку визначено Законом № 1963-XII залежно від кодів УКТ ЗЕД у гривнях зі 100 см3 об'єму двигуна для транспортних засобів, обладнаних двигуном внутрішнього згоряння. Транспортні засоби, обладнані електродвигуном, визначаються також у гривнях з 1 кВт. Для водних транспортних засобів ставки визначено у гривнях зі 100 см довжини водного транспортного засобу.

Зазначеним Законом не передбачено прогресивного оподаткування транспортних засобів, оскільки останні мають незмінний об'єкт оподаткування (об'єм циліндрів або потужність двигуна, чи довжину транспортного засобу) і тверді ставки податку на рік (зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна або з 1 кВт потужності двигуна, або зі 100 см довжини транспортного засобу) залежно від виду транспортного засобу.

Сума самого податку обчислюється щодо кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування і ставки податку.

Ставки для деяких груп диференціюються залежно від об'єму двигуна: чим більше об'єм двигуна, тим вища ставка.

Ставки податку визначено у ст. 3 Закону № 1963-XII і встановлено окремо для наземних транспортних засобів, які вперше реєструються в Україні (нові транспортні засоби та транспортні засоби, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України), й окремо – для транспортних засобів, раніше зареєстрованих в Україні (при проведенні реєстрації, перереєстрації та черговому технічному огляді транспортних засобів).

При першій реєстрації наземних транспортних засобів в Україні ставки податку залежать від часу, протягом якого використовувався транспортний засіб.

Статтею 3 Закону № 1963-XII визначено, що перша реєстрація в Україні – це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу, тобто ставки податку, визначені для першої реєстрації в Україні транспортних засобів, не поширюються на транспортні засоби, які були раніше зареєстровані в Україні.

Чинне законодавство дає визначення транспортним засобам, що використовувалися. Ними вважаються транспортні засоби, на які були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі (п. 1 додаткової примітки до групи 87 розділу XVII Закону № 2371-III).

Тому новими транспортними засобами вважаються засоби, що не мають актів державної реєстрації уповноважених органів, які дають право на їх експлуатацію, тобто які раніше ніколи не були зареєстровані в Україні.

Датою початку користування (введення в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації датою початку користування вважається перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері транспортних засобів, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення – 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Наявність у особи, яка переміщує транспортний засіб територією України, реєстраційних документів на нього визначено ст. 16 Закону № 3353-XII, відповідно до якої водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів – на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом.

Транспортний податок повинен сплачуватись юридичними та фізичними особами не за місцем знаходження юридичної особи та місцем проживання фізичної особи, а виключно за місцем реєстрації транспортних засобів незалежно від того, де зареєстроване підприємство або проживає фізична особа.

Власникам наземних транспортних засобів податок потрібно сплачувати за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету АР Крим, обласних бюджетів і бюджетів міст Києва та Севастополя.

Власникам водних транспортних засобів податок слід сплачувати до бюджетів органів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) за місцем реєстрації водного транспорту.

Зауважимо, що податок повинен сплачуватись не за місцем знаходження установи, яка здійснила реєстрацію транспортного засобу, а за адресою, зазначеною в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків національних та міжнародного посвідчень водіїв і документів, необхідних для реєстрації транспортних засобів» від 31.01.92 р. № 47 (зі змінами та доповненнями). 

Оскільки кожний орган, що здійснює державну або відомчу реєстрацію транспортних засобів, установлює свій порядок їх реєстрації, податок сплачуватиметься до відповідного бюджету згідно із затвердженими правилами реєстрації.

Як зазначено у частині шостій ст. 3 Закону № 1963-XII, з 01.07.2009 р. і до 2016 р. ставка податку з власників визначених цим Законом об'єктів оподаткування, які відповідно до чинного законодавства оснащені обладнанням, що дає змогу використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палива, застосовується з коефіцієнтом 0,5.

Таким чином, власники транспортних засобів, які відповідають нормам, визначеним у частині шостій ст. 3 вищенаведеного Закону, починаючи з 01.07.2009 р. сплачують транспортний податок вдвічі менше, ніж було встановлено до запровадження цієї норми (наприклад, за автомобіль ГАЗ 2410 (об'єм двигуна – 2445 см3) з установленою газобалонною установкою сума податку на рік становитиме 122,25 грн. ((2445 х 10 грн.) / 100) х 0,5)).

Основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів наведено у ст. 32 Закону № 3353-XII, відповідно до норм якої переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на такий транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншою спеціально уповноваженою на це Кабінетом Міністрів України організацією переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

Крім того, переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Отже, встановлення газобалонного обладнання на автомобілі в Україні вважається операцією з його переобладнання з відповідною перереєстрацією в органах ДАІ.

У разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах (п. 39 постанови № 1388). У свідоцтві про реєстрацію автомобіля у додаткових відмітках буде зазначено: «Встановлено ГБО».

Тому при обрахунку транспортного податку застосовується коефіцієнт 0,5 до автомобілів за наявності відмітки в свідоцтві про державну реєстрацію транспортного засобу про оснащення газобалонним обладнанням, які відповідно до чинного законодавства оснащені обладнанням, що дає змогу використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палива.

 

Строки сплати податку

  

Рис. 3 

За придбані протягом року транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок потрібно сплачувати перед їх реєстрацією однією сумою за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Наприклад, при реєстрації у квітні автомобіля ВАЗ 2111 (об'єм двигуна – 1600 см3) перед реєстрацією (не перша реєстрація) потрібно сплатити податок у сумі 84 грн. [(7 грн. х 1600 см3 : 100) : 12 міс. х 9 міс.]. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

Оскільки дія частини другої ст. 5 Закону № 1963-XII щодо сплати транспортного податку за придбані транспортні засоби не поширюється на першу реєстрацію транспортних засобів в Україні, за транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок повинен сплачуватись юридичними особами за весь рік перед першою реєстрацією за ставками, визначеними в Законі № 1963-XII, незалежно від місяця, в якому проводиться державна реєстрація транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний строк після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

Податок за транспортні засоби, зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані), підлягає перерахунку (крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні). Сума податку перераховується перед зняттям з реєстрації (перереєстрацією) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому транспортний засіб знято з реєстрації (перереєстровано).

 

Порядок обчислення та сплати податку

Податок обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Сума податку обчислюється:

за наземні транспортні засоби – виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортного засобу;

за водні транспортні засоби – виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у ст. 3 Закону № 1963-XII.

Розрахунок суми податку за формою, затвердженою ДПА України, подається на поточний рік до відповідного органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів – у терміни, передбачені для річного звітного періоду.

Оскільки подання розрахунку – це не звітування про суму податку, сплачену за попередній рік, а узгодження податкових зобов'язань на поточний рік за строками сплати, то сума транспортного податку на 2010 р. обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня 2010 р.

Виходячи з пп. «в» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (зі змінами та доповненнями) граничний термін подання розрахунку в 2010 р. – 1 березня (понеділок). 

Починаючи з 02.03.2010 р. до тих, хто порушує строки подання розрахунку щодо транспортного податку, застосовуватимуться штрафні санкції.

З дня подання розрахунку до органу ДПС податок, самостійно визначений платником у розрахунку, вважається узгодженим і не може бути оскарженим платником в адміністративному або судовому порядку. Якщо останній день строку подання розрахунку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. Розрахунок може бути подано до податкових органів в електронному вигляді, а також може бути надіслано поштою з повідомленням про вручення, але не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну сплати.

На цей час діє Порядок заповнення розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, затверджений наказом ДПА України від 17.09.2001 р. № 373 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до цього Порядку нарахована сума податку, що підлягає сплаті протягом року, розбивається платником на чотири рівні частини (кожна по 25 % від загальної суми податку підсумкового рядка) і відображається платником у розрахунку за квартальними термінами сплати. Розрахунок податку підписується керівником підприємства і головним бухгалтером, затверджується печаткою і подається до відповідного органу державної податкової служби.

Після прийняття розрахунку протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його подання, працівник органу ДПС зобов'язаний провести камеральну перевірку поданого розрахунку в порядку, передбаченому наказом ДПА України «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів» від 17.07.2006 р. № 416. Слід зазначити, що акт про результати камеральної перевірки розрахунку не складається у разі відсутності арифметичної або методологічної помилки в поданому платником податків розрахунку або якщо до початку проведення камеральної перевірки платником подано новий звітний чи уточнюючий розрахунок з виправленими показниками.

Сума податку, визначена в Розрахунку, сплачується щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, на спеціальні рахунки відповідного бюджету. Оскільки звітним є I квартал 2010 р., то перша частина податку має перераховуватися до 15.04.2010 р. (останній день сплати – 14.04.2010 р.), друга – до 15.07.2010 р., третя – до 15.10.2010 р. та четверта – до 15.01.2011 р.

Зазначимо: юридичним особам, яким відповідно до ст. 4 Закону № 1963-XII надано пільги зі сплати податку, потрібно враховувати, що наявність таких пільг не звільняє їх від необхідності подання до податкових органів Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів. Інформація про отримані пільги відображається в Розрахунку в графах 9 «Пільги. Код згідно з довідником пільг» і 10 «Пільги. Сума». Підставою для заповнення графи 9 є Довідник пільг, наданих чинним законодавством юридичним особам зі сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (далі – Довідник пільг), який уточнюється, доповнюється та затверджується щокварталу. При складанні Розрахунку на 2010 р. платникам податків слід керуватися останнім Довідником пільг (Довідник пільг № 52, затверджений наказом ДПА Українив від 01.02.2010 р.).

Нагадаємо, що від сплати податку згідно зі ст. 4 Закону № 1963-XII звільняються лише особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сільськогосподарського податку – за трактори колісні (код 8701, крім сідельних тягачів – код 8701 20) та вантажні автомобілі (код 8704), та державні підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія» – за автомобілі, призначені для перевезення не менше ніж 10 осіб, включаючи водія (код 8702).

Також слід нагадати, що інформацію про суми пільг зі сплати зазначеного податку, якими користується підприємство, потрібно відобразити у Звіті про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі окремих видів податків і пільг щодо кожного виду податку за ф. № 1-ПП (форму звіту № 1-ПП затверджено наказом ДПА України, Держкомстату України від 23.07.2004 р. № 419/453 (зі змінами та доповненнями); складається платниками податків і подається до відповідної державної податкової інспекції за місцем реєстрації платника податків у термін, визначений для подання квартальної податкової звітності). Якщо юридична особа та фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності не користувалися пільгами з оподаткування з початку звітного року, то звіт за ф. № 1-ПП не подається.

У разі викрадення транспортного засобу платник має право припинити сплату транспортного податку. Припинення сплати податку юридичними особами у цьому випадку здійснюється аналогічно порядку, зазначеному в частині третій ст. 5 Закону № 1963-XII, де передбачено проведення перерахунку розміру податку за зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані) транспортні засоби.

Тобто у разі викрадення транспортного засобу протягом року за умови підтвердження відповідними органами факту викрадення здійснюється перерахунок розміру податку, крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні. Розмір податку перераховується перед зняттям засобу з реєстрації (перереєстрацією) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому викрадено такий транспортний засіб.

 

Відповідальність платників податку

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених ст. 17 Закону № 2181-III, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому п. 17.2 ст. 17 цього Закону, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 (зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 110), розроблено та затверджено порядок визначення єдиного порядку нарахування штрафних санкцій, передбачених законодавством. 

Підпунктом 6.1.3 п. 6 Інструкції № 110 визначено, що періодом, на який припадає недоплата, слід вважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації. З метою обчислення штрафів відповідно до цього пункту Інструкції базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку, фіксованого сільськогосподарського податку та податку з власників транспортних засобів береться календарний місяць.

Норми щодо відповідальності, передбаченої за порушення податкового законодавства, викладено в таблиці.


з/п
 

Склад або умови порушення 

Норми Закону № 2181-III та КпАП 

Відповідальність 

Порушення строків подання розрахунку 

Підпункт 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 

Штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку (170 грн.) 

Контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання за підставами порушення строків подання розрахунку 

Підпункт 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 

Штраф згідно з пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 (170 грн.) + 10 % суми податку за кожний (повний чи неповний) місяць затримки розрахунку, але не більше ніж 50 % суми податку і не менше ніж 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.) 

3. 

Контролюючий орган самостійно визначає суму податкових зобов'язань у разі, коли за результатами документальної перевірки виявлено заниження податкових зобов'язань 

Підпункт 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 

Штраф у розмірі 10 % суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше ніж 50 % такої суми та не менше ніж 10 (170 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули 

Контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданому платником податків розрахунку, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання 

Підпункт 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 

Штраф у розмірі 5 % суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше ніж один неоподатковуваний мінімум доходів громадян (17 грн.) сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули 

Несплата податку в установлені терміни 

Підпункт 7.1.7 п. 17.1 ст. 17 

При затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;
при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу 

Прострочення термінів сплати податкового зобов'язання 

Підпункт 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 

На суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 % річних облікової ставки Нацбанку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті 

Неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) 

Стаття 1632 КпАП 

Штраф у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення, – від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 


 

Павло Рябокляч 

Головний державний податковий ревізор­інспектор
відділу адміністрування майнових податків
Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПА України
 


«Вісник податкової служби України», лютий 2010 р., № 8 (580), с. 20 (www.visnuk.com.ua)