ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22.12.2010 р.

N К-12145/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Шипуліної Т. М., суддів: Бившевої Л. І., Голубєвої Г. К., Пилипчик Н. Г., Степашка О. І., при секретарі - Сватко А. О. розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, позивач) на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.05.2007 року по справі N А36/49-07 за позовом ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до Приватного підприємства "Окситек" (далі - ПП "Окситек", відповідач), третя особа - Виконавчий комітет Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання недійсними установчих документів, первинних бухгалтерських документів та зобов'язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т. М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія встановила:

На розгляд суду передано вимоги ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до ПП "Окситек" про визнання недійсними установчих документів ПП "Окситек" (статуту та свідоцтва про державну реєстрацію підприємства) з моменту їх державної реєстрації; визнання недійсними фінансово-господарських та первинних бухгалтерських документів з моменту реєстрації підприємства; про зобов'язання розкрити інформацію, що містить банківську таємницю відносно ПП "Окситек" шляхом надання роздрукованого реєстру електронних платіжних документів про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку N 2600501392830 (980) з вказівкою призначення платежу, дати, коду ЄДРПОУ та назви контрагентів за період з 15.09.2003 по 30.11.2006.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.05.2007 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 25.05.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 16.09.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема: ст. 24, 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; ст. 42 Господарського кодексу України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що чинним законодавством не передбачено право позивача на звернення з даним позовом та останнім не доведено наявність обставин, у зв'язку з якими заявлено позовні вимоги, а суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги не відповідають встановленим законом способам захисту порушених прав.

Проте, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що дана справа підлягає судовому розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз положень п. 8 ст. 3, ч. 4 ст. 50, ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до суду з адміністративним позов лише у випадках, передбачених законодавством.

Законом України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (п. 17 ст. 11 Закону).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулась до суду з позовом до ПП "Окситек" про визнання недійсними установчих документів ПП "Окситек" (статуту та свідоцтва про державну реєстрацію підприємства) з моменту їх державної реєстрації; визнання недійсними фінансово-господарських та первинних документів з моменту реєстрації підприємства; зобов'язання відповідача розкрити інформацію, що містить банківську таємницю відносно ПП "Окситек" на підставі того, що підприємство було створено та зареєстровано без наміру здійснення статутної діяльності, а з метою грошової винагороди, а відомості, щодо знаходження відповідача не відповідають дійсності.

Проте визначальним для припинення юридичної особи є вирішення питання щодо правомірності запису про проведення державної реєстрації згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а самі по собі установчі документи без державної реєстрації не мають юридичного значення та не тягнуть ніяких юридичних наслідків щодо створення та припинення юридичної особи.

Слід також зазначити, що установчі документи є актами юридичної особи, спори про які підвідомчі господарським судам, а податкові органи не наділені повноваженнями надавати правову оцінку змісту установчих документів.

В Законі України "Про державну податкову службу в Україні" не передбачено повноважень органів державної податкової служби на звернення до суду з позовними вимогами до платника податку про визнання недійсними установчих документів, фінансово-господарських та первинних бухгалтерських документів та про зобов'язання розкрити інформацію, що містить банківську таємницю.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, постанова господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2007 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.05.2007 року підлягають скасуванню, а провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.05.2007 скасувати.

Провадження у справі N А36/49-07, за позовом ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до Приватного підприємства "Окситек", третя особа Виконавчий комітет Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання недійсними установчих документів, первинних бухгалтерських документів та зобов'язання розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, закрити.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

____________