Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Постанова Вищого господарського суду України

від 13 жовтня 2004 р.

Справа № 32/207

Відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 9 грудня 2004 року.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...], розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2004 у справі господарського суду м. Києва за позовом Закритого акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: [...], від відповідача: [...], встановив:

Рішенням від 15.04.2004 господарського суду м. Києва задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва:

- № 2062301/о від 23.10.2003 про визначення позивачу 3730041,00 грн. податкових зобов'язань з ПДП;

- № 2072301/0 від 23.10.2003 про визначення позивачу 1720,00 грн. податкових зобов'язань з податку на прибуток;

- № 2082301/0 від 23.10.2003 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 140129,00 грн. за завищення суми бюджетного відшкодування.

Постановою від 08.06.2004 Київського апеляційного господарського суду рішення від 15.04.2004 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що факти встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2004 за № 2-849/04 мають безпосереднє значення для вирішення спору з даної справи, оскільки зазначені факти безпосередньо стосуються усіх питань, що розглядалися господарським судом.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду з касаційної скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.4 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Судами не прийнято до уваги, що рішенням Київського місцевого районного суду м. Донецька від 05.08.2002 зі справи № 2-6149/2002 визнано недійсними установчі документи ПП "Док-Промтехніка з моменту реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість з дати видачі, яке на думку заявника, встановлює факти, які мають безпосереднє та вагоме значення для вирішення спору зі справи № 32/207, оскільки визначається правовий статус суб'єкта підприємницької діяльності - контрагента позивача - ПП "Дон-Промтехніка".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.10.2003:

- № 2062301/0, яким позивачу визначено зобов'язання ПДВ в сумі 3730041,00 грн. (2486694,00 грн. - основного платежу та 1243347,00 грн. - штрафних санкцій);

- № 2072301/0, яким позивачу визначено 1720,00 грн. зобов'язань з податку на прибуток (1200,00 грн. - основного платежу та 520,00 грн. - штрафних санкцій);

- № 2082301/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 140129,00 грн. за завищення суми бюджетного відшкодування.

Господарським судом встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення були предметом розгляду Печерського районного суду м. Києва.

Рішенням від 12.02.2004 зі справи № 2-849/04 Печерський районний суд м. Києва встановив:

- у податковому обліку ЗАТ "Корпорація "Укржилбуд" правомірно у 2-му кварталі 2002 року включено до складу валового доходу суму заборгованості у розмірі 1086 грн., за якою минув строк позовної давності;

- у податковому обліку ЗАТ "Корпорація "Укржилбуд" за період з 01.12.2000 по 31.01.2002 правомірно включено до складу валових витрат вартість телефонних розмов на загальну суму 3463,07 грн.

- у податковому обліку ЗАТ "Корпорація "Укржилбуд" правомірно включено у жовтні - грудні 2002 року суми ПДВ у розмірі 2486673,00 грн., сплачені (нараховані) ПП "Дон-Промтехніка" за виконанні будівельні роботи, до складу податкового кредиту;

- не відповідає вимогам чинного законодавства висновок перевіряючих про необхідність виключення зі складу валових витрат тих витрат, які були понесені ЗАТ "Корпорація "Укржилбуд" під час оплати послуг зв'язку, також не відповідає вимогам чинного законодавства висновок перевіряючих про неправомірне включення сум ПДВ, сплачених за телефонні розмови, до складу податкового кредиту.

Факти, встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2004 зі справи № 2-849/04, мають безпосереднє значення для вирішення спору з даної справи, оскільки вони стосуються предмету спору з даної справи.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Отже, факти відносно правомірності включення позивачем вартості телефонних розмов на загальну суму 3463,07 грн. за період з 01.12.2000 по 31.01.2002 до складу валових витрат; правомірності невідкорегування позивачем валових витрат за кредиторською заборгованістю, за якою закінчився строк позовної давності; правомірності включення позивачем у жовтні - грудні 2002 року сум ПДВ, сплачених ПП "Дон-Промтехніка", до складу податкового кредиту; правомірності включення позивачем сум ПДВ, сплачених за телефонні розмови, до складу податкового кредиту, встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2004 зі справи № 2-849/04.

Стосовно твердження ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо визнання недійсними установчих документів, скасування державної реєстрації та анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Відповідно до ст. 26 Цивільного кодексу України (чинного у 2002 році) правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Правовими наслідками визнання статуту недійсним є скасування державної реєстрації та подальша ліквідація цієї юридичної особи у встановленому законом порядку. Згідно з п. 4 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинної до 31.12.2003) підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Аналогічну норму містить ст. 59 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004.

Станом на 29.08.2003, відповідно до довідки ДПІ у Київському районі м. Донецька № 20210/7/2-213 ПП "Дон-Промтехніка" не було виключено з ЄДРПОУ. Також, відповідно до цієї ж довідки, "Дон-Промтехніка" не було виключено з Єдиного Держреєстру платників податків.

Отже, на дату укладення договору в 2002 році і дату видачі накладної ПП "Дон-Промтехніка" перебувало на податковому обліку як платник ПДВ та не було виключено з ЄДРПОУ.

Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва, як платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть мати відповідальність за наявності вини.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁹, ст. 111¹¹, 111¹³ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 08.06.2004 Київського апеляційного господарського суду у справі № 32/207 залишити без змін.

Вернуться на страницу - Фиктивные фирмы