Щодо визначення статусу податкового резидента для громадян України, які працюють за кордоном (заробітчан) Письмо ГНАУ 5070/5/17-0716 от 29,04,2009

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 29.04.2009 р. N 5070/5/17-0716

Щодо визначення статусу податкового резидента для громадян України, які працюють за кордоном (заробітчан)

(Витяг)

 <...>

Визначення резидентського статусу фізичної особи є відправним моментом для з'ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з відповідними нормами Закону України від 22.03.2005 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889).

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону N 889 з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону N 889. При цьому Закон N 889 не містить застережень стосовно того, що для визначення резидентського статусу всі перелічені ознаки підпункту 1.20.1 мають бути наявні одночасно.

Натомість зазначений підпункт включає послідовний ряд ознак, за якими визначається резидентський статус фізичної особи. При цьому виконання умов однієї попередньої ознаки (її наявність) вже не потребує наявності (виконання) наступних ознак для визначення резидентського статусу.

Абзац 5 підпункту 1.20.1 Закону N 889 установлює, що фізична особа вважається резидентом України, якщо вона є громадянином України. Наявність, крім громадянства України, громадянства іншої країни (абзац 6 пп. 1.20.1 Закону N 889) теж передбачає резидентський статус платника податку, насамперед за наявністю громадянства України. Отже, громадянство України є ознакою резидентства, і громадяни України, незалежно від кількості часу фактичного перебування на території України протягом звітного календарного року, мають статус податкового резидента України.

На таких осіб - податкових резидентів України поширюються загальні норми Закону N 889 щодо оподаткування в Україні усіх доходів, отримуваних ними з будь-яких джерел, у т. ч. за межами України (іноземних доходів).

Відповідно до п. 9.9 ст. 9 Закону N 889, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію.

Водночас, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, то такий платник податку визначає суму такого зменшення за визначеними підставами у річній податковій декларації.

Для отримання права на зменшення суми податкового зобов'язання на суму податку, сплаченого за межами України, платник податку зобов'язаний отримати від державного органу країни, в якій сплачується такий дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Така довідка має бути легалізована консульською установою України у відповідній країні.

Сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента, сплаченого за кордоном України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку (з урахуванням суми отриманого іноземного доходу).

Щодо порядку подання річної декларації про майновий стан і доходи, то відповідно до ст. 18 Закону N 889 декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення. У разі заповнення декларації іншою особою така декларація має містити інформацію про таку іншу особу на рівні інформації про платника податку.

Коли уповноважена платником податку особа заповнює декларацію за винагороду або зобов'язана здійснювати таке заповнення згідно з нормами цього пункту, то така уповноважена особа несе відповідальність за порушення порядку заповнення та/або подання такої декларації на рівні відповідальності, визначеної законом для платника податку, а такий платник податку звільняється від зазначеної відповідальності.

Згідно з пп. 4.1.4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платниками податку на доходи фізичних осіб податкова декларація подається за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, - до 1 квітня року, наступного за звітним. При цьому податкова звітність може бути надана за добровільним рішенням платника податків податковому органу в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.