Про стан здійснення судочинства адміністративними судами (о фиктивных сделках) Постанова Президии ВСУ 7 от 03.04.2009

ПРЕЗИДІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПРЕЗИДІЯ РАДИ СУДДІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 3 квітня 2009 року N 7

Про стан здійснення судочинства адміністративними судами

Розглянувши та обговоривши матеріали вивчення стану організації та здійснення судочинства в адміністративних судах (Вищому адміністративному суді України, Львівському апеляційному адміністративному суді, Львівському та Івано-Франківському окружних адміністративних судах) за 2007 рік - перше півріччя 2008 року, Президія Верховного Суду України та президія Ради суддів України встановили:

Характерними для всіх адміністративних судів, у яких вивчався стан здійснення судочинства, є непоодинокі випадки порушення ними правил підсудності та вихід за межі компетенції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (статті 1, 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Виявлено численні випадки розгляду цими судами по суті справ, що не належать до юрисдикції адміністративних судів, зокрема стосовно земельних спорів, спорів щодо права власності на інші об'єкти нерухомого майна, приватизації державного майна.

Типовими для цих судів є порушення строків передачі та порядку черговості передачі позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг суддям-доповідачам, строків відкриття провадження у справі, строків розгляду адміністративних справ (частина третя статті 107, частини перша та друга статті 189, частини перша та друга статті 214 КАС України). Причому масовими в адміністративних судах є випадки порушення строків відкриття провадження у справі. Строк розгляду багатьох справ значно перевищує два місяці, а у Вищому адміністративному суді України у ряді випадків становить понад два роки.

У діяльності зазначених судів мають місце численні випадки допущення істотних помилок у застосуванні норм матеріального та процесуального права, неправильного та неоднакового застосування законодавства, неврахування судової практики Верховного Суду України при вирішенні більшості категорій справ.

У вищеназваних адміністративних судах досить часто допускається порушення визначеної законом процедури розгляду справ, порядку складання та оформлення процесуальних документів. Обліково-статистична робота у цих судах ведеться на незадовільному рівні.

Під час аналізу організації та здійснення судочинства вказаними адміністративними судами робоча група враховувала як об'єктивні, так і суб'єктивні причини, що впливають на роботу цих судів. Зокрема, було враховано такі об'єктивні фактори, як початковий етап становлення адміністративних судів, незавершеність формування їх системи, недосконалість законодавства, недостатнє матеріальне та фінансове забезпечення їх діяльності, а також одноразову передачу Вищому адміністративному суду України великої кількості адміністративних справ.

Разом із тим, вивчення стану організації та здійснення судочинства Вищим адміністративним судом України засвідчило неналежний рівень організації його діяльності, у результаті чого цей суд не повною мірою забезпечує здійснення правосуддя.

Вищим адміністративним судом України також допускаються численні порушення норм КАС України щодо порядку подання та прийняття до розгляду касаційних скарг, чим порушуються права осіб, які беруть участь у справах, на касаційне оскарження. У зв'язку із цим Верховним Судом України скасовано відповідні судові рішення.

Крім того, порушуються строки відкриття касаційних проваджень, встановлені статтею 214 КАС України, не вживається заходів, спрямованих на зменшення кількості залишків нерозглянутих касаційних скарг і справ.

Так, у першому півріччі 2008 року кількість касаційних проваджень, відкритих з порушенням строків, передбачених КАС України, становить 3,6 тис., або 48,6 % від відкритих касаційних проваджень.

У 2007 році залишилися нерозглянутими 22,2 тис. (47,4 %) касаційних скарг та справ, що перебували на розгляді у Вищому адміністративному суді України, у першому півріччі 2008 року - 21,3 тис. скарг і справ (70,0 %).

Якщо у 2007 році на розгляд суддям було передано 28,2 тис. (60,3 %) касаційних скарг, що перебували на розгляді у Вищому адміністративному суді України, то у першому півріччі 2008 року - 12,1 тис. скарг (40 %). При цьому в першому півріччі 2008 року розглянуто 9,1 тис. касаційних скарг, що на 20,3 % менше, ніж у відповідному періоді 2007 року.

У багатьох обліково-статистичних картках вказується не дата надходження скарги до Вищого адміністративного суду України, а дата передачі її судді, що призводить до суттєвого заниження строків розгляду справ.

Мають місце порушення при передачі касаційних скарг суддям. Виявлено випадки, коли рішення про передачу справи судді-доповідачу приймалося протягом тривалого часу після дати надходження касаційної скарги до суду. Питання про відкриття касаційного провадження, відмову у відкритті касаційного провадження, залишення касаційної скарги без руху не вирішувалися протягом тривалого часу, в окремих випадках цей строк становив понад один рік від дати надходження справи до суду.

У переважній більшості справ мають місце порушення суддями-доповідачами строку підготовки справ до касаційного розгляду та постановлення ухвал про закінчення підготовки і призначення справ до касаційного розгляду (частина перша статті 215, стаття 220¹ КАС України). В окремих випадках це здійснювалося в термін до одного року і більше.

Вищий адміністративний суд України не забезпечує здійснення судового розгляду і вирішення адміністративних справ протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 122 КАС України).

Так, станом на 10 грудня 2008 року із загальної кількості нерозглянутих справ і скарг 8,9 тис. скарг та майже 15 тис. справ не розглянуто протягом терміну від 6 місяців до одного року; майже 3 тис. скарг і 10,5 тис. справ - від одного до двох років; 88 скарг та 2,6 тис. справ - понад 2 роки. Зокрема, непоодинокими є випадки тривалого розгляду касаційних скарг (понад один рік), поданих державними податковими інспекціями (далі - ДПІ), на судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів, якими визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ про зменшення значних сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) з Державного бюджету України та зобов'язано ДПІ поновити значні суми, які підлягають бюджетному відшкодуванню, на картці особового рахунку відповідного платника податку (зокрема, справи N К-1874/07 - 4910000 грн.; N К-1877/07 - 90000 грн.; N К-1861/07 - 337492 грн.).

Однією з причин цього є нерівномірне навантаження на суддів Вищого адміністративного суду України: кількість касаційних скарг, переданих на розгляд суддям, за однаковий фактично відпрацьований час є вкрай нерівномірною.

Допускаються численні випадки порушення правил підсудності. Судом вирішувалися по суті справи, які підлягають розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства. Так, Верховним Судом України неодноразово скасовувалися судові рішення Вищого адміністративного суду України, ухвалені, зокрема, у земельних спорах, спорах щодо права власності на інші об'єкти нерухомого майна, у зв'язку з непідсудністю таких справ адміністративним судам. Натомість Вищий адміністративний суд України продовжує розглядати такі справи за правилами КАС України.

Вищим адміністративним судом України ухвалюються також судові рішення і в інших справах, які не належать до юрисдикції адміністративних судів: пов'язаних із діяльністю об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, щодо приватизації майна, у житлових спорах, щодо захисту гідності та честі, про відшкодування моральної шкоди, щодо оскарження дій державного виконавця, пов'язаних з виконанням рішень судів інших судових юрисдикцій.

У діяльності Вищого адміністративного суду України мають місце численні випадки допущення істотних помилок у застосуванні норм матеріального та процесуального права, неоднакового застосування законодавства. Не враховується і судова практика Верховного Суду України при вирішенні більшості категорій справ.

Зокрема, Верховний Суд України у справах про відшкодування ПДВ з Державного бюджету України, скасовуючи судові рішення Вищого адміністративного суду України, неодноразово вказував, що у таких справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Встановлення таких обставин дає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування ПДВ. В окремих випадках суми такого відшкодування є значними (наприклад, справа N К-33719/06 - 8813730 грн.). Проте Вищий адміністративний суд України продовжує вирішувати ці справи без урахування судової практики Верховного Суду України.

Численними є випадки ухвалення Вищим адміністративним судом України судових рішень, якими стягувались з державного бюджету значні суми бюджетної заборгованості з ПДВ та нараховані на неї проценти, на підставі податкових декларацій з ПДВ за певні періоди, за наслідками з'ясування наявності у таких платників податків лише податкових накладних, без з'ясування наявності обставин, які свідчать про реальне здійснення господарської діяльності, усупереч судовій практиці Верховного Суду України (справи N К-16132/06 (3166666,67 грн.), N К-24186/06 (6542890 грн.), N К-11475/06 (259429,52 грн.), N К-24131/06 (457320 грн.), N К-19810/07 (6737093 грн.), N К-36105/06 (1229300 грн.), N К-16498/06 (1171752,92 грн.), N К-10527/06 (2399659,26 грн.) тощо).

Неправильне застосування норм матеріального права має місце і у справах про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у митних спорах, справах про нарахування та виплату пенсій, стягнення штрафних санкцій, стягнення акцизного збору тощо.

Виявлено випадки неврахування Вищим адміністративним судом України практики Верховного Суду України також у спорах про стягнення коштів, виплату яких передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Має місце ухвалення судових рішень на основі не цього Закону, а підзаконних нормативно-правових актів, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тощо.

Не береться до уваги практика Верховного Суду України у справах щодо обчислення та перерахунку пенсій державних службовців, а також пенсій, виплату яких передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Встановлено наявність судових рішень Вищого адміністративного суду України, в яких в однотипних правових ситуаціях неоднаково застосовувався Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині звільнення від оподаткування (надання податкових пільг та преференцій) відповідним суб'єктам.

Виявлено неоднакову практику розгляду справ щодо визнання недійсними установчих документів та свідоцтв платників ПДВ. У межах одного суду Судовою палатою з розгляду справ, що виникають з податкових відносин, та Судовою палатою з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб ухвалюються протилежні за своїм змістом судові рішення. В одних випадках визнається, що такий спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України, в інших - що не підлягає. При цьому наявні також судові рішення Вищого адміністративного суду України, у яких робиться висновок, що цей спір стосується корпоративних відносин.

Має місце різна практика розгляду спорів за позовами ДПІ: про стягнення реструктуризованої простроченої заборгованості за іноземними кредитами, залученими під державні гарантії, про визнання недійсними договорів, укладених між суб'єктами господарювання, на підставі статей 207, 208 Господарського кодексу України. Зокрема, в останньому випадку судом в одних справах закривається провадження в частині визнання договору недійсним із залишенням без змін рішень попередніх судових інстанцій щодо відмови у застосуванні відповідних правових наслідків, а в інших - позовні вимоги ДПІ про визнання договору недійсним задовольняються.

У судових палатах Вищого адміністративного суду України з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб та з розгляду справ, що виникають з податкових відносин, склалася різна практика розгляду спорів про визнання недійсними, нечинними чи скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих ДПІ за результатами перевірок дотримання платниками податків вимог законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Суддями Судової палати з розгляду справ, що виникають з податкових відносин, неоднаково вирішуються спори про стягнення із суб'єктів підприємницької діяльності штрафних санкцій, застосованих ДПІ на підставі законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указу Президента України від 12 червня 1995 року N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Наявна різна практика розгляду спорів і за позовами відділень Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення штрафних санкцій із суб'єктів господарювання за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Виявлено непоодинокі випадки неоднакового застосовування суддями Судової палати з розгляду справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, в тому числі однієї і тієї самої колегії суддів, одних і тих самих норм матеріального права, наприклад, при визначенні строку, з якого здійснюється перерахунок пенсій відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"; встановленні кола осіб, які мають право на пенсію за вислугою років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; у справах щодо визначення грошового забезпечення військовослужбовців при звільненні в запас.

Вищим адміністративним судом України неоднаково застосовується законодавство у справах за позовами до органів державної податкової служби про зобов'язання внести до паспорта відмітку щодо відмови від ідентифікаційного номера. В одних випадках залишалися без змін судові рішення, відповідно до яких суд зобов'язував виключити всю інформацію стосовно заявника з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної податкової адміністрації України, в інших - ДПІ, а в окремих справах - залишити без змін судове рішення щодо зобов'язання ДПІ подати до Державної податкової адміністрації України необхідні відомості про виключення інформації про особу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Згідно з частиною третьою статті 38 Закону України "Про судоустрій України" судові палати у вищому спеціалізованому суді утворюються для розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Проте склалася практика недотримання судовими палатами передбаченої законом спеціалізації. Зокрема, Судова палата з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб розглянула значну кількість справ, які належало розглядати іншим судовим палатам. Суддями Судової палати з розгляду справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, розглядалися справи не лише відповідно до компетенції палати, а й інших категорій, наприклад, спори за участю Пенсійного фонду України або його територіальних управлінь стосовно обчислення пенсії фізичним особам, які не проходили публічної служби, спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності тощо.

Виявлено непоодинокі випадки розгляду справ суддями однієї судової палати у складі колегій суддів інших судових палат, в тому числі в якості головуючих, а також розгляду судовими палатами справ, вирішення яких належить до спеціалізації інших судових палат.

Часто суддями Вищого адміністративного суду України не дотримується процесуальне законодавство. Має місце практика, коли судді спочатку витребовують справу, а потім відкривають касаційне провадження. Це не відповідає вимогам частини другої статті 214 КАС України. Одні судді постановляють одну ухвалу, якою відкривають провадження у справі, та витребовують справу, а інші - дві самостійні ухвали: про відкриття провадження у справі та про витребування справи. Витребування справи інколи здійснюється супровідним листом за підписом судді-доповідача, а не шляхом постановлення відповідної ухвали.

В окремих справах при залишенні без змін оскаржених судових рішень Вищим адміністративним судом України щодо поданих касаційних скарг постановляються ухвали про їх відхилення, а не про залишення без задоволення, як це вимагається нормами статей 223, 230 КАС України.

Ухвалюються судові рішення, які не відповідають вимогам статті 231 КАС України: без мотивувальної частини (обґрунтування мотивів, з яких суд дійшов відповідних висновків), без зазначення норм закону, якими суд керувався, постановляючи ухвалу, а також без зазначення в резолютивній частині строку і порядку набрання судовим рішенням законної сили та порядку його оскарження.

У багатьох випадках у судових рішеннях не зазначаються чи вказуються помилково: номер справи, суддя-доповідач, головуючий у справі; закони, якими суд керувався при ухваленні судового рішення.

У Вищому адміністративному суді України існує неоднакова практика ухвалення судових рішень за заявами про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, коли відповідні обставини не належать до підстав перегляду судових рішень, передбачених частиною другою статті 245 КАС України. Так, в одних випадках у відкритті провадження за нововиявленими обставинами відмовлялося, а в інших - така заява розглядалася по суті з прийняттям постанови про залишення її без задоволення.

Численними є порушення вимог статті 167 КАС України щодо строків надіслання судових рішень учасникам судового процесу.

Існують випадки перегляду суддями Вищого адміністративного суду України судових рішень, які не підлягають оскарженню, зокрема ухвал про відмову в забезпеченні доказів.

Виявлено непоодинокі випадки невнесення судових рішень Вищого адміністративного суду України до Єдиного державного реєстру судових рішень всупереч нормам Закону України "Про доступ до судових рішень". Водночас траплялися випадки, коли фактично прийнята Вищим адміністративним судом України постанова вносилася до Єдиного державного реєстру судових рішень як ухвала.

У 2007 році Вищий адміністративний суд України надіслав до інформаційно-технічного адміністратора Реєстру 31510 копій судових рішень, упродовж 2008 року - 54030 копій судових рішень (з них 3490 - надіслано двічі). При цьому в грудні 2008 року від Вищого адміністративного суду України надійшло 41474 копії судових рішень в електронному вигляді, записаних на оптичному носії. У зв'язку з цим виникає сумнів щодо своєчасності надіслання Вищим адміністративним судом України копій судових рішень у визначений законодавством строк.

Незадовільним є стан організації діяльності Вищого адміністративного суду України.

Головою Вищого адміністративного суду України не вжито заходів для виконання вимог пункту 3 частини першої статті 41 Закону України "Про судоустрій України" щодо утворення судових палат Вищого адміністративного суду України - такі палати утворено з порушенням встановленого законом порядку.

Кількісний склад судових палат сформовано без урахування необхідності забезпечення рівномірного навантаження щодо розгляду справ між усіма суддями Вищого адміністративного суду України.

Судові палати утворено за двома критеріями - суб'єкти звернення до суду (фізичні та юридичні особи) та предмет спору. Це суттєво ускладнює розмежування спеціалізації між палатами.

Згідно з наказом Голови Вищого адміністративного суду України певні категорії справ рівномірно розподіляються між 4 судовими палатами без урахування їх спеціалізації, що є порушенням вимог частини третьої статті 38 Закону України "Про судоустрій України".

Головою Вищого адміністративного суду України на неналежному рівні здійснюється керівництво роботою апарату суду (пункт 5 частини першої статті 41 Закону України "Про судоустрій України"), зокрема в частині забезпечення ведення працівниками апарату діловодства в суді, здійснення кадрової роботи, інформаційно-технічного забезпечення суддів. Апарату Вищого адміністративного суду України (окремим його працівникам) надано повноваження, які відповідно до законодавства про судоустрій не можуть ними здійснюватися (забезпечення діяльності кваліфікаційної комісії суддів адміністративних судів, Ради суддів адміністративних судів тощо).

Неналежним чином організовано роботу в частині забезпечення виконання повноважень Голови Вищого адміністративного суду України щодо внесення подань про призначення та обрання безстроково суддів відповідних місцевих і апеляційних спеціалізованих судів, вищого спеціалізованого суду. У не встановлений законом спосіб (усунувши від виконання повноважень кваліфікаційну комісію, Державну судову адміністрацію України) створено можливість його протизаконного впливу на процедуру призначення та обрання безстроково суддів відповідних місцевих і апеляційних спеціалізованих судів, вищого спеціалізованого суду.

Головою суду порушується законодавчо встановлена процедура призначення та обрання безстроково суддів відповідних місцевих і апеляційних спеціалізованих судів, вищого спеціалізованого суду.

Голова Вищого адміністративного суду України приймав відповідні документи щодо необґрунтованого введення посад (у тому числі заступників голів судових палат) та утворення структурних підрозділів апарату суду.

Вищим адміністративним судом України не усунуто недоліки щодо виконання працівниками апарату (помічниками суддів) цього суду не притаманних їм обов'язків, виявлені при попередньому вивченні організації роботи Вищого адміністративного суду України у квітні 2007 року.

Вивчення стану організації роботи з ведення судової статистики, діловодства та архіву у Вищому адміністративному суді України засвідчило істотні порушення нормативно-правових актів, які регламентують таку діяльність.

Так, частина обліково-статистичних карток на касаційну скаргу, провадження не відповідають Інструкції про порядок ведення обліково-статистичної роботи у Вищому адміністративному суді України (заповнюються дві різні обліково-статистичні картки: одну затверджено наказом Голови Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2006 року N 36/о, а іншу - нормативно не визначено).

Обліково-статистичні картки зберігаються у відповідних картотеках не за датою надходження до суду справи або матеріалу, а окремо по суддях відповідної судової палати, що є грубим порушенням вимог зазначеної Інструкції.

Під час вивчення відображення відомостей в обліково-статистичних картках виявлено порушення вказаної Інструкції. Так, у багатьох таких картках на касаційну скаргу, провадження не заповнюються або неправильно заповнюються пункти "Строк розгляду справи", "Справа знаходилась у суді", неправильно заповнюється пункт "Строк розгляду справи". Порушується вимога про те, що при надходженні кількох касаційних скарг щодо одного судового рішення скарги обліковуються під одним номером.

Звіти Вищого адміністративного суду України за 2007 рік та перше півріччя 2008 року складено з порушенням вимог Інструкції щодо заповнення статистичної звітності, якою передбачено, що статистичні звіти складаються до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом, проте звіти за 2007 рік складено 31 січня 2008 року, а за перше півріччя 2008 року - 30 липня 2008 року. Крім того, звіти за перше півріччя 2008 року всупереч цій Інструкції не підписано виконавцем звітів.

Неналежною є діяльність Вищого адміністративного суду України з надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою забезпечення правильного та однакового застосування ними законодавства.

Так, розпорядженням Голови Вищого адміністративного суду України та голови Ради суддів адміністративних судів України від 12 листопада 2007 року N 31рс було утворено робочу групу з перевірки стану організації роботи із забезпечення здійснення судочинства та надання методичної допомоги Київському апеляційному адміністративному суду та окружному адміністративному суду міста Києва. Проте оскільки така робота в зазначених судах у 2007 році не проводилася, дане розпорядження визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням від 16 травня 2008 року N 165рс.

У 2008 році надано методичну допомогу Київському апеляційному адміністративному суду, окружному адміністративному суду м. Києва, Вінницькому, Житомирському, Чернігівському окружним адміністративним судам. Вивчення стану організації роботи із забезпечення здійснення судочинства у цих судах, розташованих у різних адміністративно-територіальних одиницях України, проводилися однією робочою групою протягом нетривалого часу (20 травня - 6 червня). За результатами вивчення роботи зазначених судів складено одну довідку (обсягом 35 сторінок), а заслухано це питання на спільному засіданні президії Вищого адміністративного суду України та Ради суддів адміністративних судів України лише 3 жовтня 2008 року.

Вивчення стану організації роботи зі здійснення судочинства та надання методичної допомоги в інших адміністративних судах, визначених графіком (зокрема: в Донецькому апеляційному адміністративному та Донецькому окружному адміністративному, Луганському окружному адміністративному; Одеському апеляційному адміністративному та Одеському окружному адміністративному; Харківському апеляційному адміністративному та Харківському окружному адміністративному; Дніпропетровському апеляційному адміністративному; Львівському апеляційному адміністративному, Рівненському окружному адміністративному та Івано-Франківському окружному адміністративному) у 2008 році не проводилися.

Не виконує Вищий адміністративний суд України передбаченого пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України "Про судоустрій України" повноваження щодо забезпечення єдності судової практики в адміністративних справах.

Узагальнення судової практики на засіданнях відповідних судових палат Вищого адміністративного суду України не заслуховувалися та витяги з узагальнень судам нижчого рівня не надсилалися. Це свідчить про відсутність практичної реалізації матеріалів узагальнень судової практики в аспекті забезпечення Вищим адміністративним судом України однакового застосування законодавства судами нижчого рівня.

Окремі узагальнення здійснено з проблематики, яка не є актуальною. У той же час із таких категорій спорів, у яких склалась дійсно неоднакова судова практика, а також існують помилки в застосуванні законодавства, узагальнення Вищим адміністративним судом України не проводилися.

Вивчення стану організації здійснення судочинства Львівським апеляційним адміністративним судом засвідчило істотні системні недоліки в його діяльності.

Протягом 2007 року за апеляційними скаргами на судові рішення місцевих судів до цього суду надійшло майже 7,2 тис. адміністративних справ. У середньому щомісяця кожний суддя отримував на розгляд по 10,5 справ і матеріалів. Закінчено провадження без урахування повернених із різних підстав на новий розгляд майже 2,6 тис. справ.

Судом не забезпечується зменшення кількості нерозглянутих апеляційних скарг і справ. Так, залишилися нерозглянутими на кінець 2007 року 3,6 тис. адміністративних справ, або 50,3 % від тих, що перебували в провадженні.

Протягом 2008 року за апеляційними скаргами на судові рішення місцевих судів до Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло 16 тис. адміністративних справ, заяв. У середньому щомісяця кожний суддя отримував на розгляд по 19 справ і матеріалів. Середньомісячне надходження у 2008 році на кожного працюючого суддю становило 72 справи. Розглянуто 9,3 тис. скарг, справ, заяв, у тому числі закінчено провадження у 6,7 тис. справах. Залишилися нерозглянутими 10,2 тис. адміністративних справ, або 52,2 % від тих, що перебували в провадженні.

У Львівському апеляційному адміністративному суді не дотримуються принцип черговості передачі справ та встановлені законодавством строки їх передачі судді-доповідачу.

Виявлено порушення частини першої статті 189 КАС України щодо передачі адміністративних справ суддям-доповідачам не пізніше наступного дня від дня надходження; пункту 11 частини першої статті 3 та частини першої статті 122 КАС України щодо розгляду і вирішення адміністративної справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі; статті 209 КАС України щодо повернення судом справи після закінчення апеляційного перегляду до суду першої інстанції, який її розглядав, не пізніш як у семиденний строк. Для встановлення правильності вчинення судами першої інстанції процесуальних дій щодо повернення позовних заяв, відмови у відкритті провадження чи відкритті провадження суддям апеляційного суду необхідно від 4 до 6 місяців.

Суддями-доповідачами масово порушується строк проведення підготовки справи до апеляційного розгляду, постановлення ухвал про закінчення підготовки та призначення справ до апеляційного розгляду, визначений у частині першій статті 190 КАС України.

У переважній більшості справ після відкриття апеляційного провадження (ухвали про відкриття провадження у справі не підшиваються) суддями-доповідачами здійснюється лише їх підготовка до апеляційного розгляду, однак апеляційний розгляд не призначається. Це підтверджується відсутністю у справах ухвал про закінчення підготовки та призначення справ до апеляційного розгляду (всупереч вимогам частини третьої статті 190 КАС України).

Таке становище при вирішенні питань призначення справ до апеляційного розгляду характерне для всіх суддів апеляційного суду і переважно стосується спорів, пов'язаних із захистом соціальних прав громадян, стягненням соціальних виплат.

Постановляються ухвали, прийняття яких судом апеляційної інстанції законом взагалі не передбачено: про зняття справи з апеляційного розгляду та повернення її господарському суду для усунення недоліків; про продовження терміну для усунення недоліків тощо.

Встановлено наявність постановлених на підставі частини першої статті 28, частини другої статті 32, статті 189 КАС України колишнім головою цього суду Зваричем І. С. ухвал щодо передачі матеріалів адміністративних справ для продовження їх розгляду іншим суддям-доповідачам. Постановлення такої ухвали фактично є втручанням у процесуальну діяльність судді.

Виявлено справи, які було передано від одного судді до іншого на підставі вищезазначених ухвал голови суду, які вже було призначено суддями до розгляду у строк понад один рік від дня відкриття провадження. Після їх передачі іншим суддям, останні жодної процесуальної дії не вчиняли, а справи розглядалися у дату, призначену попереднім суддею-доповідачем.

У суді більшість справ не розглядається протягом розумного строку. Переважно це справи, які стосуються захисту соціальних прав громадян: про стягнення грошової допомоги учаснику бойових дій, дітям війни, виплати пенсій тощо. Є непоодинокі випадки призначення справ до апеляційного розгляду у строк до одного року і навіть понад один рік від дня надходження апеляційної скарги до суду.

Склалася практика призначення суддею-доповідачем справ до розгляду без урахування черговості їх надходження до нього. В той же час справи, що надійшли значно раніше, призначалися до розгляду пізніше.

У суді не забезпечується складання та оформлення процесуальних документів відповідно до вимог КАС України. Зокрема, постановляються ухвали про повернення апеляційних скарг, в описовій частині яких усупереч статті 206 КАС України замість викладення короткого змісту вимог апеляційної скарги зазначається лише про оскарження постанови суду першої інстанції з підстав, викладених "у фабулі апеляційної скарги".

Виявлено наявність судових рішень, ухвалених без урахування вимог статей 206, 207 КАС України, а саме: без зазначення судом апеляційної інстанції в описовій частині судового рішення короткого змісту вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції, яке було предметом апеляційного оскарження.

У мотивувальних частинах ухвал усупереч статті 206 КАС України часто не зазначалися положення закону, якими керувався Львівський апеляційний адміністративний суд при їх постановленні, а також мотивів ухвалення відповідного судового рішення.

Виявлено ухвали, в яких адміністративним судом апеляційної інстанції застосовується аналогія процесуального закону (застосування норм Цивільного процесуального кодексу України при скасуванні судового рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до того ж суду), а також ухвали цього суду, вступна та описова частини яких не відповідають мотивувальній та резолютивній частинам.

Львівським апеляційним адміністративним судом не забезпечується якісний розгляд справ, допускаються численні випадки помилкового застосування норм матеріального та процесуального права, не враховується судова практика Верховного Суду України при розгляді більшості категорій адміністративних справ.

Так, при розгляді спорів за позовами фізичних та юридичних осіб про передачу у власність чи користування (оренду) земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, про визнання недійсними договорів оренди тощо встановлено, що місцевими судами постановлялися ухвали про закриття провадження у таких справах за правилами КАС України, тоді як Львівський апеляційний адміністративний суд їх скасовував та направляв такі справи судам першої інстанції для продовження розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Встановлено також наявність постанов, якими визнаються недійсними листи виконкому з визнанням протиправними дій сільських рад щодо знесення самовільно збудованих приміщень з покладанням обов'язку на сільську раду відшкодувати завдані таким знесенням майнові збитки, виготовити та видати заявникові державний акт на право використання відповідної будівлі.

За позовами фізичних осіб ухвалювалися судові рішення про визнання неправомірними рішень міських рад щодо передачі у приватну власність земельних ділянок, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку.

Суд також здійснював апеляційне провадження за правилами КАС України щодо спорів за зверненнями фізичних осіб про їх виселення з будинків.

Виявлено непоодинокі випадки розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом за правилами КАС України спорів щодо приватизації суб'єктами господарювання об'єктів нерухомого майна, які належать до юрисдикції господарських судів (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України).

Суд за правилами КАС України розглядає також справи про визнання недійсними договорів між юридичними особами, які не є адміністративними договорами.

При ознайомленні з практикою суду при розгляді спорів за позовами органів державної податкової служби про визнання недійсними договорів, укладених між суб'єктами господарювання на підставі статей 207, 208 Господарського кодексу України, було виявлено різну практику розгляду цих спорів судом апеляційної інстанції. При цьому не враховувалася також судова практика Верховного Суду України.

При розгляді спорів про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими визначалися податкові зобов'язання по ПДВ, зменшувалося бюджетне відшкодування з ПДВ, а також стягувалися з державного бюджету України значні суми бюджетної заборгованості з ПДВ, Львівський апеляційний адміністративний суд залишав без змін судові рішення місцевих судів, якими задовольнялися позовні вимоги платників податків лише на підставі податкових декларацій з ПДВ за певні періоди, без з'ясування обставин реального здійснення відповідними суб'єктами господарської діяльності, наведених у постановах Верховного Суду України.

Такими прикладами є справи: N 22а-3888/08 (бюджетне відшкодування ПДВ на суму 20806576,33 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій - 10403288,17 грн.); N 22а-3095/08 (бюджетне відшкодування ПДВ на суму 29984154 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 10972100,66 грн.); N 22а-4565/07 (бюджетне відшкодування ПДВ на суму 2234218,49 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1117109,2 грн.); N 22-а-4453/07 (бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 5452980 грн., в т. ч. штрафні (фінансові) санкції на суму 272490 грн.).

При цьому простежується різна практика розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом спорів вказаної категорії внаслідок неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права.

Неоднаковою є також практика суду у справах про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

Не враховується судова практика Верховного Суду України у справах про перерахунок пенсій.

В окремих випадках неоднаково застосовуються положення КАС України та Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" в справах однієї категорії.

При перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами Львівським апеляційним адміністративним судом не дотримуються положення глави 4 розділу IV КАС України.

Неналежно ведуться журнали, передбачені Інструкцією з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 5 грудня 2006 року N 155.

Головою суду не було вжито заходів щодо виконання вимог пункту 3 частини першої статті 28 Закону України "Про судоустрій України" стосовно утворення судових палат в апеляційному суді.

Виявлено порушення процедури обрання суддів безстроково. Так, із наявних у Львівському апеляційному адміністративному суді документів вбачається, що зазначене питання ініціювалося головою суду у вигляді подання до Голови Вищого адміністративного суду України з проханням внести до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України матеріали про обрання безстроково суддів Богаченка С. І., Стародуба О. П., Попка Я. С., Ліщинського А. М. Разом з тим, така практика суперечить положенням статті 2 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України", частині першій статті 61 Закону України "Про судоустрій України", якими участь голови апеляційного суду у відповідній процедурі не передбачено взагалі, а до повноважень голови вищого спеціалізованого суду належить внесення подання до Верховної Ради України на підставі висновку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Участь Голови Вищого адміністративного суду України у зазначених процедурах до стадії прийняття відповідного рішення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України законом також не передбачено.

Вивчення стану організації та здійснення судочинства у Львівському окружному адміністративному суді показало, що у 2008 році на розгляді цього суду перебувало 11,5 тис. справ та матеріалів.

Відповідно до штатного розпису (31 суддя), кожний суддя Львівського окружного адміністративного суду щомісяця мав би отримувати на розгляд у середньому по 33,7 справ і матеріалів. Фактично працювали 15 суддів, тому на розгляд одного судді в середньому щомісяця надходило 139,5 справ і матеріалів. З урахуванням повернутих розглянуто 5,6 тис. справ і матеріалів, або 48,6 % від тих, що перебували на розгляді. Залишилися нерозглянутими 5,9 тис. справ та матеріалів, або 51,4 % від усіх, що перебували на розгляді.

У суді порушуються строки відкриття провадження у справі, передбачені частиною третьою статті 107 КАС України. Однією з причин такого становища є, зокрема, те, що позовні заяви після надходження несвоєчасно передаються суддям.

У суді не дотримуються строки розгляду справ - не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі (стаття 122 КАС України).

Судді Львівського окружного адміністративного суду не завжди дотримуються передбачених статтею 155 КАС України порядку і підстав залишення заяви без розгляду. При цьому в окремих випадках без достатніх на те підстав вважають неявку позивачів неповажною.

Мають місце випадки, коли судді не розрізняють інститут залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі (статті 155 і 156 КАС України), зокрема з підстав відкликання позовної заяви та відмови від позову.

Судді не завжди належним чином обґрунтовують процесуальні дії щодо зупинення провадження у справі. Так, ухвали про зупинення провадження до вирішення іншої справи в основному є констатуючими, а не мотивованими. При цьому не зазначається зв'язок з іншою справою, вирішення якої може вплинути на результат розгляду. В окремих випадках відсутнє і посилання на конкретну справу (пункт 3 частини першої статті 156 КАС України).

Виявлено факти розгляду по суті справ, які згідно із законом не належать до юрисдикції адміністративних судів (зокрема, земельні спори, спори щодо приватизації державного майна, скарги сторін виконавчого провадження на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби України щодо виконання судових рішень в інших, ніж адміністративні, категоріях справ).

Не завжди судді дотримуються норм матеріального права. Зокрема, приймаючи постанови у справах про ліквідацію юридичних осіб, судді не дотримуються вимог статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відповідно до яких суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили повинен направляти його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Крім того, на порушення частини п'ятої статті 38 зазначеного Закону в рішеннях щодо припинення юридичних осіб у зв'язку з їх ліквідацією судом не призначалася ліквідаційна комісія та не встановлювався строк і порядок її роботи.

У справах даної категорії ухвалюються різні за суттю та правовими наслідками судові рішення. Так, в одних справах суд постановляє припинити юридичну особу, а в інших - припинити господарську, підприємницьку діяльність, у третіх - припинити та зняти з державної реєстрації.

Не дотримуються норми матеріального права і при вирішенні справ про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, щодо одержання військовослужбовцями грошової компенсації.

Мають місце випадки неоднакового застосування законодавства у справах, пов'язаних з виконанням Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Норми матеріального права також порушуються у справах про перерахунок та виплату пенсій, про стягнення щорічної разової грошової допомоги учасникам війни тощо.

Встановлено, що у деяких обліково-статистичних картках зазначена інформація не відповідає дійсності.

Показники кількості справ та заяв у звітах за формою N 2-А не відповідають наявній кількості заведених обліково-статистичних карток. За результатами проведеної звірки відображених у звітах справ та заяв, що надійшли до Львівського окружного адміністративного суду протягом 2008 року, можна констатувати, що інформація, наведена у звітах, не повністю відповідає інформації, вказаній у обліково-статистичних картках (відповідних картотеках).

Вивчення стану організації та здійснення судочинства в Івано-Франківському окружному адміністративному суді показало, що на розгляді суду в першому півріччі 2008 року перебувало майже 2,9 тис. справ та матеріалів.

У середньому щомісяця відповідно до штатного розпису (22 судді) кожний суддя окружного адміністративного суду мав отримувати на розгляд по 21,6 справ і матеріалів. Фактично до кожного працюючого судді (3 судді) надходило 158,1 справ і матеріалів. З урахуванням повернених розглянуто 1,2 тис. справ та матеріалів, або 40,5 % від тих, що перебували на розгляді. Залишилися нерозглянутими 1,7 тис. справ та матеріалів, або 59,5 % від тих, що перебували на розгляді. У строк понад 2 місяці (частина перша статті 122 КАС України) (без урахування справ, провадження в яких зупинено) розглянуто 884 справи, або 35,3 % від тих, що перебували в провадженні. Виявлено випадки розгляду справ протягом 6 - 10 місяців.

Порушуються вимоги частини третьої статті 107 КАС України щодо строків відкриття провадження в адміністративній справі не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви до суду.

Тривалий час не вирішуються справи, які мали б розглядатися у найкоротші строки з урахуванням специфіки предмета позову.

При фіксуванні судового процесу суддями допускаються порушення норм статей 41 і 42 КАС України (ведеться один журнал усіх судових засідань по справі або журнал судового засідання відсутній взагалі тощо). При здійсненні підготовчого провадження ухвали про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до розгляду не постановлялися. Має місце постановлення ухвал про відкриття провадження до подачі позовної заяви (порушення вимог статті 107 КАС України).

Допускалися також інші випадки недотримання норм процесуального права: порушення строків надіслання копії судового рішення особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні (стаття 167 КАС України), порушення при постановленні ухвал про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі (стаття 109 КАС України) тощо.

Судді не дотримуються встановлених законом правил підсудності справ. Зокрема, виявлено випадки розгляду земельних спорів; справ за скаргами на дії державних виконавців при виконанні судових рішень, ухвалених судами інших юрисдикцій; про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно; про визнання недійсними договорів, які не є адміністративними; спорів про приватизацію державного майна тощо.

Виявлено факти відмови у відкритті провадження у справі та закриття провадження у справі, у той час, як справа належить до юрисдикції адміністративних судів (наприклад, про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій тощо).

Наявна велика кількість ухвал у справах, що мають соціальне значення, про повернення позовних заяв у зв'язку з невиконанням ухвал про усунення недоліків адміністративного позову (необхідно зазначити позовні вимоги щодо кожного з відповідачів).

Не завжди дотримуються положення закону (пункт 3 частини першої статті 156, стаття 157 КАС України) при вирішенні питань про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, при закритті провадження у справі.

За заявами про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами ведуться окремі провадження, які не долучаються до матеріалів основної справи.

Неправильною є судова практика у справах про надання дозволу ДПІ на проведення позапланової виїзної перевірки щодо з'ясування відсутності чи підтвердження факту надання послуг суб'єктом підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу без наявності торгових патентів (щодо наявності в приміщенні гральних автоматів).

Допускаються випадки неправильного застосування норм матеріального права у справах про стягнення фінансових санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ, про стягнення щорічної разової грошової допомоги тощо. У зв'язку із цим відповідні судові рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду неодноразово скасовувалися судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Встановлено, що суд здійснює правосуддя в приміщенні, яке використовується ним на правах оренди. Відповідно до договору оренди будівлі від 8 липня 2007 року N 1 Івано-Франківський окружний адміністративний суд в особі голови суду Черепія П. М. уклав із ТОВ "Станіславська торгова компанія" в особі директора Василик Г. І. договір оренди будівлі за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 47, із сплатою орендної плати в розмірі 1 грн. за квадратний метр на рік.

Встановлено, що на посаду судді вперше призначено 7 суддів, які до цього не мали стажу роботи у судовій системі, хоча у списку осіб, які претендували на посади суддів, перебували судді інших судів та працівники апаратів судів.

Таким чином, вивчення стану організації та здійснення судочинства у Вищому адміністративному суді України, Львівському апеляційному адміністративному суді, Львівському та Івано-Франківському окружних адміністративних судах дає підстави для висновку про те, що зазначеними судами не забезпечується ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів громадян, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічних правовідносин від порушень органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами владних повноважень, що становить завдання цих судів відповідно до частини першої статті 2 КАС України.

Результати вивчення свідчать про наявність істотних недоліків в організації та здійсненні судочинства в зазначених адміністративних судах, які потребують негайного усунення, а також про грубі системні порушення визначених законом засад організації діяльності цих судів та порядку здійснення ними адміністративного судочинства, що вкрай негативно позначається на оперативності та якості здійснення правосуддя.

Головами усіх адміністративних судів, в яких вивчався стан здійснення судочинства, не забезпечувалося належне здійснення повноважень щодо організації діяльності цих судів відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням наведеного Президія Верховного Суду України та президія Ради суддів України, керуючись статтями 54, 116 Закону України "Про судоустрій України", постановляють:

1. Інформацію про стан організації та здійснення судочинства Вищим адміністративним судом України, Львівським апеляційним адміністративним судом, Львівським та Івано-Франківським окружними адміністративними судами взяти до відома.

2. Визнати незадовільним здійснення головами Вищого адміністративного суду України, Львівського апеляційного адміністративного суду, Львівського та Івано-Франківського окружних адміністративних судів повноважень щодо організації діяльності цих судів.

3. Голові Вищого адміністративного суду України, в. о. голів Львівського апеляційного та Львівського окружного адміністративних судів, голові Івано-Франківського окружного адміністративного суду вжити заходів щодо усунення виявлених під час вивчення недоліків.

4. Звернути увагу суддів адміністративних судів на необхідність чіткого і неухильного дотримання норм КАС України щодо своєчасного вирішення питань про відкриття провадження у справах та їх підготовки до розгляду, вирішення справ протягом розумного строку, підвищення їх особистої відповідальності за якісний та оперативний судовий розгляд справ, дотримання при цьому правил підсудності справ адміністративним судам, належного складання та оформлення судових рішень, реагування окремими ухвалами на випадки порушення законодавства відповідними учасниками правовідносин.

5. Головам зазначених адміністративних судів вжити заходів щодо забезпечення передачі суддям у порядку черговості відповідно позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг у строки, передбачені законодавством, щодо недопущення їх втручання у діяльність суддів при розгляді і вирішенні відповідних адміністративних справ.

6. Рекомендувати Голові Вищого адміністративного суду України:

- усунути недоліки в організації роботи Вищого адміністративного суду України, зокрема забезпечити: дотримання спеціалізації судових палат з розгляду справ; недопущення випадків розгляду справ суддями однієї судової палати у складі колегій суддів інших судових палат; вжиття заходів щодо приведення структури апарату суду у відповідність із вимогами законодавства; зменшення кількості нерозглянутих касаційних скарг і справ; рівномірне навантаження щодо розгляду справ на суддів Вищого адміністративного суду України; своєчасне внесення судом судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень; належне ведення обліково-статистичної роботи (правильне оформлення та повнота заповнення обліково-статистичних карток; вчасне і правильне складання статистичних звітів); невиконання працівниками апарату суду не притаманних їм обов'язків;

- забезпечити здійснення систематичного аналізу стану оперативності та якості розгляду справ суддями суду. Заслуховувати результати аналізу на засіданні президії Вищого адміністративного суду України та за виявленими фактами порушення суддями вимог законодавства при здійсненні правосуддя вживати заходів щодо притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

- організувати надання постійної методичної допомоги суддям апеляційних та окружних адміністративних судів, заслуховувати інформацію голів цих судів щодо організації їх роботи на засіданнях президії Вищого адміністративного суду України.

7. Рекомендувати в. о. голови Львівського апеляційного адміністративного суду усунути недоліки в організації роботи суду, зокрема забезпечити: недопущення фактів втручання у процесуальну діяльність суддів і здійснення правосуддя; недопущення практики несвоєчасного надіслання справ до судів першої інстанції; зменшення кількості нерозглянутих апеляційних скарг і матеріалів; своєчасне внесення судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень; належне ведення обліково-статистичної роботи (правильне і вчасне оформлення, повнота та достовірність заповнення обліково-статистичних карток; достовірність статистичних звітів).

8. Рекомендувати голові Ради суддів адміністративних судів України розглянути питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів адміністративних судів, які систематично і грубо допускали порушення норм матеріального та процесуального права.

9. Рекомендувати Раді суддів адміністративних судів України розглянути питання про персональну відповідальність керівництва Вищого адміністративного суду України, Львівського апеляційного адміністративного суду, Львівського та Івано-Франківського окружних адміністративних судів за виявлені недоліки в організації роботи цих судів щодо забезпечення здійснення судочинства.

10. Рекомендувати Раді суддів України враховувати матеріали вивчення при призначенні суддів на адміністративні посади в адміністративних судах.

11. Звернути увагу Ради суддів адміністративних судів України на необхідність неухильного дотримання вимог законодавства при здійсненні своїх повноважень, а також на необхідність покращення організації роботи з розгляду звернень, скарг громадян та юридичних осіб, особливо щодо дотримання строків розгляду та повноти відповідей на скарги, які стосуються неналежного виконання суддями адміністративних судів своїх обов'язків.

12. Рекомендувати членам кваліфікаційної комісії суддів адміністративних судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вжити заходів щодо забезпечення неухильного дотримання законодавства при доборі кадрів на зайняття посад суддів в адміністративних судах, підвищення кваліфікаційного рівня працюючих суддів, своєчасного притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, які порушують законодавство під час здійснення судочинства в адміністративних справах.

13. Керівництву Вищого адміністративного суду України та Раді суддів адміністративних судів України до 1 вересня 2009 року поінформувати Президію Верховного Суду України та президію Ради суддів України про результати роботи щодо усунення виявлених в організації роботи адміністративних судів недоліків.

14. Державній судовій адміністрації України вжити невідкладних заходів щодо забезпечення належних умов діяльності адміністративних судів відповідно до закону, зокрема в частині забезпечення їх приміщеннями, організаційного забезпечення діяльності кваліфікаційної комісії адміністративних судів України та Ради суддів адміністративних судів України, дотримання порядку проходження матеріалів щодо призначення та обрання суддів адміністративних судів.

15. Рекомендувати Судовій палаті в адміністративних справах Верховного Суду України та Вищому адміністративному суду України проаналізувати існуючі недоліки в законодавстві, що регламентує адміністративне судочинство, та розробити зміни до відповідних законодавчих актів.

16. Рекомендувати президії Вищого адміністративного суду України та Раді суддів адміністративних судів України спільно з Академією суддів України розробити заходи щодо вдосконалення системи навчання та перепідготовки суддів адміністративних судів.

17. Цю постанову опублікувати у журналі "Вісник Верховного Суду України" та інших засобах масової інформації.

Голова Верховного Суду України	В. В. Онопенко
Голова Ради суддів України	П. П. Пилипчук