Имеет ли право предприятие не подавать какие-то из документов на запрос налоговиков Бухгалтер 2010-02-16

ПІСЛЯ ТАКОГО ВИМАГАННЯ НЕ ХОЧЕТЬСЯ ВІДШКОДУВАННЯ.

Чи має право підприємство не подавати якісь із документів на запит податківців

"Бухгалтер"

№ 7, від 16 лютого 2010 р.

Максим Самійленко, Григорій Берченко

Відтоді як наше підприємство вирішило одержати від держави відшкодування ПДВ, ми зазнаємо сильного тиску з боку ДПІ: постійно отримуємо листи з вимогою надати величезну кількість документів, у тому числі тих, що підтверджують наші правовідносини з контрагентами (копії договорів, актів приймання-передачі товарів, податкових накладних тощо), а також копії регістрів бухобліку підприємства. Чи маємо ми право такі документи не подавати? Сума ПДВ, яку ми хотіли одержати, незначна. А виконання усіх вимог податківців настільки трудоємке, що може порушити нормальну роботу підприємства.

Про те, що несплата продавцем ПДВ до бюджету не позбавляє покупця права на податковий кредит, ми писали в "Бухгалтері" № 38'2009 на с. 8 - 10. Такий висновок був зроблений у результаті аналізу судової практики з цього питання, у тому числі правових позицій Верховного Суду.

У податкового ж відомства щодо цього протилежна точка зору. Тому, відмовляючись від надання інформації, яку вимагають податківці, підприємство не одержить бюджетне відшкодування (якщо, звичайно, не буде за нього боротися*).

* Про те, як боротися за бюджетне відшкодування ПДВ, — див. "Бухгалтер" № 19'2009, с. 37 - 39, № 20'2009, с. 38 - 41, № 21'2009, с. 36 - 39.

Що таке "інші документи"

Згідно з п/п. 7.7.5 Закону про ПДВ податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем одержання податкової декларації, проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних.

Припустимо, вимоги податківців пов'язані саме із проведенням такої невиїзної документальної перевірки. Найімовірніше, податківці у своїх діях спираються на п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні" (далі — Закон про ДПС)*, згідно з яким документальні невиїзні перевірки здійснюються

"на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі".

* Статтю 11 і згадану нижче статтю 11¹ Закону про ДПС — див. у "Бухгалтері" № 42'2005 на с. 6т - 9т, зміни до ст. 11 — у № 3'2009 на с. 23 та № 24'2009 на с. 31.

Питання про те, чи вправі податківці на підставі наведеної норми вимагати документи, розглядалося у "Бухгалтері" № 12'2005 на с. 46 - 47. Там ми дійшли висновку, що ця норма не дає податківцям права вимагати надання "інших документів". На нашу думку, право на невиїзну перевірку в податківців виникає тільки щодо вже наявних у їх розпорядженні документів, причому після того, як відповідні документи отримані в установленому законом порядку. Тому посилатися на п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону про ДПС як на підставу для вимагання додаткових документів для перевірки юридично некоректно.

Такий висновок непрямо підтверджується пунктом 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. № 355,* де сказано:

"Невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку".

* Див. "Бухгалтер" № 26'2008, с. 30.

Наприклад, платник податків зобов'язаний подати декларацію — це прямо випливає із Закону про ПДВ. Тож зрозуміло, що після того, як він таку декларацію подасть, податківці мають право її аналізувати. Вивчати "інші документи" податківці теж можуть тільки після того, як одержать їх у встановленому законом порядку. Тобто право вивчати "інші документи" не означає автоматичного права такі документи вимагати. Податківці можуть вимагати документи лише з посиланням на конкретну норму закону, яка зобов'язує платника подати конкретний документ. Приміром, згідно з абз. 2 п/п. 7.7.4 Закону про ПДВ платник за наявності експортних операцій зобов'язаний додати до декларації оригінали п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій. А відповідно до абз. 2 п/п. 7.4.5 Закону про ПДВ на момент перевірки платника податковий кредит повинен бути підтверджений податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п/п. 7.2.6 цього Закону).

Регістри бухобліку та фінзвітність підприємства

Податківці, як правило, конкретні норми законів при складанні запитів ігнорують. Показовою щодо цього є ситуація з вимогою податківців надавати їм регістри бухгалтерського обліку та фінансову звітність.

У п. 2.5 оглядового листа від 06.07.2009 р. № 14082/7/23-4017/354 "Щодо окремих питань стосовно контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків – юридичними особами"* податківці без будь-яких посилань на законодавство стверджують, що

"при проведенні перевірок таких суб'єктів господарювання з питань обчислення податків та зборів (обов'язкових платежів) працівники органів державної податкової служби мають право вимагати та використовувати при проведенні перевірки регістри бухгалтерського обліку і фінансову звітність суб'єктів господарювання".

* Див. "Бухгалтер" № 30'2009, с. 19 - 21.

У частині невиїзних (камеральних) перевірок таку вимогу ми вважаємо незаконною. Аналогічну позицію займає і Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики (див. лист від 27.11.2008 р. № 04-27/947 у "Бухгалтері" № 46'2008 на с. 14 - 15), який зазначив, що платник податку не несе податкової відповідальності за затримку, неподання або неповне подання бухгалтерської звітності до податкової.

Іноді податківці все-таки намагаються якось обґрунтувати свої вимоги законодавчими нормами. Особливо їм подобається п. 5 ч. 6 ст. 11¹ Закону про ДПС:

"Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

<...>

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту".

Вважаємо, що посилання на зазначену норму правомірне лише в тому випадку, якщо податківці хочуть одержати від підприємства інформацію про взаємовідносини з іншим підприємством. Тому на внутрішню інформацію, яка не стосується відносин із контрагентами, у тому числі на копії бухгалтерських регістрів, п. 5 ч. 6 ст. 11¹ Закону про ДПС не поширюється.

Документи про контрагентів

Вимоги надати інформацію про взаємовідносини з контрагентами на підставі п. 5 ч. 6 ст. 11¹ Закону про ДПС, на наш погляд, не є імперативними. Як ми зазначали в "Бухгалтері" № 11'2005 на с. 46, за відмову в наданні інформації відповідальність не настає, а найгірше, що може загрожувати, — це позапланова перевірка. Аналогічної позиції дотримується й Держпідприємництво (див. витяг із його листа від 03.03.2007 р. № 1576 у "Бухгалтері" № 20'2007 на с. 28 - 29), яке вважає, що обставини, викладені в п. 5 ч. 6 ст. 11¹ Закону про ДПС, є лише підставою для здійснення позапланової виїзної перевірки*.

* Але навіть якщо задовольнити запит податківців, немає ніяких гарантій, що вони не завітають із такою виїзною перевіркою.

Вищі органи судової влади також підтримують точку зору, згідно з якою у підприємства відсутній обов'язок надавати інформацію на вимогу ДПІ на підставі п. 5 ч. 6 ст. 11¹ Закону про ДПС. Приміром, Вадсуд у своїй ухвалі від 06.12.2007 р. № К-26640/06, яку залишено без змін Верховним Судом України (Постанова від 24 червня 2008 року), зазначив, що "положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють органи державної податкової служби правом витребувати копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів від підприємств, установ та організацій письмовим запитом або в судовому порядку.

<...>

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань позивача на п. 5 ст. 11¹ Закону України "Про державну податкову службу в Україні" як на підставу своїх позовних вимог, оскільки суди правильно виходили з того, що п. 5 ч. 6 ст. 11¹ визначає одну з підстав для проведення позапланової виїзної перевірки, а не наділяє органи державної податкової служби правом витребувати копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів шляхом направлення письмових запитів".

Ми цілком згодні з думкою Вадсуду. Разом з тим, на наш погляд, відповісти на запит податківців все-таки треба. А от надання копій документів — це всього лише право платника.

Зазначимо, що, на думку самих податківців, проведення перевірки за ланцюжком поставки є різновидом саме позапланової виїзної перевірки і жодного відношення до документальної невиїзної перевірки не має (див. розділ 4 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПАУ від 18.08.2005 р. № 350, у редакції її наказу від 20.10.2009 р. № 568*).

* Звертаємо увагу на те, що Мін'юст вказав на незаконність наказу № 350 і вимагав його скасування у своїх листах від 20.07.2009 р. № 1286-09-24 та від 05.10.2009 р. № 24-7/200 (див. "Бухгалтер" № 41'2009, с. 8 - 9). А ДПАУ дуже своєрідно відреагувала на зауваження Мін'юсту (див. лист ДПАУ від 29.07.2009 р. № 9062/5/23-2016) і обмежилася лише викладом своїх Методрекомендацій у новій редакції (наказ ДПАУ від 20.10.2009 р. № 568).

Таким чином, надавати документи, що підтверджують правовідносини з контрагентами, поки на підприємство не прийшли з виїзною перевіркою, воно не зобов'язане. Відповідно, за невиконання таких вимог до будь-якого виду відповідальності теж притягувати не можна.