 |
 |
||||||||||||||
|
| Техобслуживание автомобиля Нюансы учета ДК 2009-07-06ТЕХОБСЛУГОВУВАННЯ АВТОМОБІЛЯ: НЮАНСИ ОБЛІКУ “Дебет-Кредит” № 27, від 6 липня 2009 р. Василь Марченко аудитор
Автомобіль вже давно вилучено з переліку предметів розкоші — сьогодні це лише засіб пересування, який робить наше повсякденне життя набагато зручнішим. Але наявність авто, крім багатьох переваг, має і недоліки, особливо, коли йдеться про облік витрат, пов'язаних з його експлуатацією. Цю статтю присвячено особливостям обліку витрат на технічне обслуговування авто. Для правильного обліку господарських операцій насамперед розглянемо, що таке технічне обслуговування транспортних засобів. Порядок проведення техобслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів встановлено Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. № 102 (далі — Положення № 102). Як вказано у п. 1.3 Положення № 102, технічне обслуговування (далі — ТО) — це комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування. - Витрати на ТО включаються до ВВ у повному обсязі без застосування пп. 8.7.1 Закону про прибуток. - ТО передбачає комплекс робіт з підтримки роботоздатності або справності виробу. - Ремонт передбачає відновлення справності або роботоздатності виробів чи їх складових частин.
Види ТО Відповідно до п. 3.1 Положення № 102, розрізняють такі види ТО: 1) підготовка до продажу здійснюється торговельною організацією з метою введення авто в експлуатацію. Виконується на спеціалізованих пунктах чи підприємствах, які реалізують продукцію та здійснюють фірмове обслуговування. За відсутності сервісного обслуговування підготовку авто до експлуатації здійснює покупець; 2) технічне обслуговування в період обкатки — перелік та обсяг робіт з ТО в період обкатки авто встановлюється виробником і наводиться у сервісній документації; 3) щоденне обслуговування передбачає: а) перевірку технічного стану, б) виконання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигляду, в) заправлення експлуатаційними рідинами, г) усунення виявлених несправностей, д) санітарну обробку авто; 4) перше технічне обслуговування (далі — ТО-1); 5) друге технічне обслуговування (далі — ТО-2); 6) сезонне ТО — здійснюється двічі на рік (весною та восени) і проводиться разом з черговим ТО-2; 7) ТО під час консервації авто; 8) ТО авто на лінії. Перевірка технічного стану здійснюється щодня відповідним технічним персоналом після повернення авто на місце постійної стоянки, а також водієм перед виїздом на лінію та під час зміни водіїв на лінії. Якщо авто експлуатується без повернення наприкінці робочого дня на місце постійної стоянки, перевірка його технічного стану проводиться водієм щодня перед початком роботи. Технічне обслуговування рекомендується здійснювати з періодичністю згідно з п. 3.9 Положення № 102 (див. таблицю 1 нижче). Однак у технічній документації авто виробник вказує рекомендований пробіг, після якого потрібно робити ТО залежно від його марки. Тож водії віддають перевагу саме цим нормам, адже вони враховують особливості кожної окремої марки. Щодо пріоритету технічної інформації, вказаної заводом-виробником, над нормами, встановленими Положенням № 102, йдеться також у самому Положенні № 102. Таблиця 1. Періодичність видів ТО
Повний перелік робіт, які включають у себе ТО-1, ТО-2 та сезонне обслуговування, наведено в додатках А, Б та В до Положення № 102 відповідно. У таблиці 2 наведемо основні види робіт, що виконуються під час проведення ТО. Таблиця 2. Примірний перелік операцій, що виконуються під час ТО
Як встановлено Положенням № 102, ТО-2 рекомендується проводити разом із черговим ТО-1. Сезонне техобслуговування здійснюється двічі на рік (весною та восени) і проводиться разом з черговим ТО-2.
Бухгалтерський облік витрат на проведення ТО Витрати на проведення ТО під час придбання авто (якщо такі роботи оплачуються окремо продавцю) включаються до його первісної вартості на підставі п. 8 П(С)БО 7 «Основні засоби» як інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. Придбання послуг під час виконання ТО відображається проведенням Д-т 152 К-т 63. У момент введення авто в експлуатацію вартість ТО включається до його первісної вартості за допомогою запису Д-т 105 К-т 152. У процесі подальшої експлуатації авто витрати на проведення чергового ТО відображаються у складі витрат звітного періоду, оскільки спрямовані на підтримку об'єкта в робочому стані і не приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта (п. 15 П(С)БО 7). Залежно від функціонального призначення витрати на ТО відображаються за дебетом рахунків 92, 93, 94, 23 чи 91. У бухобліку витрати на ТО орендованого авто включаються до витрат звітного періоду.
Податок на прибуток ТО при придбанні авто. Якщо ТО було здійснено під час придбання авто, то такі витрати включаються до балансової вартості ОФ групи 2 у повному обсязі (оскільки авто належить до 2-ї групи ОФ, що амортизується за ставкою 10 %) і підлягають подальшій амортизації на підставі ст. 8 Закону про прибуток. ТО у процесі експлуатації авто. Такі операції у податковому обліку відображаються за загальними правилами. Так, якщо використання авто пов'язане з госпдіяльністю платника податку і в наявності є первинні документи, витрати на ТО включаються до складу ВВ на підставі пп. 5.2.1 Закону про прибуток. Підпунктом 8.7.1 Закону про прибуток встановлено певні обмеження щодо витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення ОФ. Згідно з ним до ВВ належать будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням ОФ, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих ОФ, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп ОФ станом на початок звітного періоду. Однак технічне обслуговування є окремим видом робіт з підтримки ОФ у робочому стані і відрізняється від ремонтів, модернізації та інших видів поліпшень. Тож застосовувати пп. 8.7.1 Закону про прибуток під час проведення ТО авто не потрібно. Нагадаємо, що основною істотною відмінністю ТО від ремонту (як поточного, так і капітального) є те, що ТО передбачає комплекс робіт з підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування. Тоді як ремонт передбачає відновлення справності чи роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин (шляхом заміни окремих частин виробу). Якщо проводиться ТО легкового авто, то не слід забувати про ще одне обмеження, встановлене пп. 5.4.10 Закону про прибуток. Згідно з цим підпунктом не включаються до складу ВВ 50 % витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових авто та оперативну оренду легкових авто. При цьому платник податку звільняється від обов'язку доведення зв'язку таких витрат з його госпдіяльністю. ТО включає в себе комплекс мастильних і очищувальних робіт. Отже, платник податку повинен виділити вартість пально-мастильних матеріалів і відобразити ВВ виходячи лише з 50 % їх вартості, що входять до чергового ТО.
Податок на додану вартість На відміну від багатьох обмежень, встановлених Законом про прибуток, під час відображення податкового кредиту з ПДВ слід виконувати лише одну з умов, встановлених пп. 7.4.1 Закону про ПДВ, — авто повинне використовуватися у госпдіяльності підприємства в межах оподатковуваних операцій. При цьому не має значення, що витрати на придбання пально-мастильних матеріалів включаються до ВВ лише в межах 50 %, податковий кредит відображається у повному обсязі.
Проведення ТО на орендованому авто Підприємство може використовувати у своїй діяльності не лише власні, але й орендовані авто. Згідно зі ст. 801 ЦКУ наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Покладення на орендатора обов'язку здійснювати ТО за законом звільняє сторони від необхідності прописувати цей обов'язок у договорі оренди. Тож витрати на проведення ТО авто, що використовується у госпдіяльності орендаря, можуть бути включені ним до ВВ на підставі пп. 5.2.1 Закону про прибуток (з урахуванням обмежень, встановлених пп. 5.4.10 Закону про прибуток, які повною мірою стосуються й орендованого автотранспорту). Це саме стосується і податкового кредиту.
Приклад. Підприємство здійснило чергове ТО легкового авто, що використовується з адміністративною метою. Вартість послуг — 1 200 грн. (у т.ч. ПДВ — 200 грн.). При цьому до рахунка було включено вартість пально-мастильних матеріалів, які було використано під час ТО на загальну суму 300 грн. (у т. ч. ПДВ — 50 грн.). Відображення відповідних господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку подано у таблиці 3. Таблиця 3. Відображення ТО в бухгалтерському та податковому обліку
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
