Как подтвердить нахождение на Украине не менее 183 дней Баланс 2010-03-01

ЯК ПІДТВЕРДИТИ ПЕРЕБУВАННЯ В УКРАЇНІ НЕ МЕНШЕ 183 ДНІВ

"Баланс"

№ 17, від 1 березня 2010 р.

Статус фізособи - резидент чи нерезидент - є ключовим моментом при виборі порядку обкладення ПДФО його доходів. Іноземець, який не має місця проживання в Україні, уважається податковим резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового (календарного) року (абзац третій пп. 1.20.1 Закону від 22.05.03 р. № 889-ІV). Розповімо, як підтвердити цей строк.

Якщо з державою нерезидента встановлено візовий режим

Підтвердять період перебування в Україні паспортний документ, імміграційна картка, у яких при перетині кордону в пункті пропуску проставляються відмітки "В'їзд"/"Виїзд". Підтвердженням також послужать дати, зазначені у візовій етикетці, якими обмежується дозвіл на перебування в Україні (п. 2.1 наказу Держкомкордону від 24.12.01 р. № 773). У паспортних документах іноземців можуть бути проставлені, зокрема, такі відмітки: "Дозволено постійне проживання в Україні", "Має дозвіл на працевлаштування в Україні строком до "____" _________ 20___ р.", "Навчається в ________________ (назва вузу) строком до "______"____________ 20__ р.".

Якщо з державою нерезидента відсутній візовий режим

Реєстрація в пункті пропуску через кордон включає також внесення відомостей про іноземця та його паспортних даних у відповідний реєстр, заповнення імміграційної картки в порядку, установленому наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 25.06.07 р. № 472. Такі відомості акумулюються в Базі даних центрального сховища даних Адміністрації Держприкордонслужби. Тому у випадках коли при перетині кордону відповідні відмітки у паспортних документах іноземців не проставляються (наприклад, із Російської Федерації та Республіки Білорусь), підтвердити період перебування іноземця в Україні можна довідкою органу прикордонної служби, виданою йому з Бази даних.

Чи знаєте ви, що...

Іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю в Україні. Наприклад, вони не можуть бути державними службовцями, нотаріусами, адвокатами, суддями, митниками, міліціонерами, прокурорами та ін.